Німці хочуть вирощувати буряк на наших полях

Нещодавно у село Кам’янка Глибоцького району приїхали двоє німців. Виявилося, що іноземці прибули у досить незвичній справі – вивчати питання щодо вирощування цукрових буряків у нашому краї.
Дивувалися пустим землям і ремонту машин
24-річний Мартін Ротшильд за фахом агроном. Він розповів, що вже їздив у Австралію, де німці збирали цукрову тростину. Але, за словами Мартіна, все ж найкращий цукор з цукрового буряку.
– Я працюю у фермера Емана, який має 120 гектарів землі, – вирощує картоплю, озимий ріпак для виготовлення біопалива. Також вигодовує свиней, – розповідає Мартін Ротшильд. – З Еманом колись стався нещасний випадок – комбайном відрізало
кінцівки обох рук. Йому виготовили протези, а нещодавно він замовив собі спеціальний руль для велосипеда. Незважаючи на травму, Еман роботу на землі не покидає. Він з діда-прадіда хлібороб, тож ціну землі знає. Мріє також приїхати в Україну, у вашу Кам’янку.
Другим німцем виявився 41-річний Крістіан Люва, який є податківцем. В Україну він приїхав вивчати фінансові та податкові закони.
Німці встигли відвідати у Чернівцях цукровий завод, який зараз не працює. Оглянули також Глибоцький бурякопункт, і були здивовані, чому стільки землі у коренеплодах. З великою цікавістю чоловіки спостерігали за тим, як на станції техобслуговування ремонтували ходову частину "Фольксвагена". Вони ніяк не могли зрозуміти, як ця машина ще їздить нашими дорогами, і чому її ремонтують.
Ще більше німці були вражені тим, які на наших полях буряки. Вони навіть поспівчували своєму колезі Томасу, який вже взяв в оренду 120 гектарів нашої землі поблизу колишньої райсільгоспхімії. Йому довелося все літо орати, культивувати та підживлювати землю, адже вона не оброблялася п’ять років. Тепер посіяв озимий ріпак, який зеленіє на полі.
Якщо здохло порося, німецькі селяни отримують компенсацію
Іноземці розповіли, що землі у Німеччині за родючістю значно бідніші, ніж українські. Тож німці готові привезти до нас усю необхідну сільськогосподарську техніку для вирощування буряку, але поки що з’ясовують, чи буде з цього зиск.
– У Німеччині влада виділяє дотації виробнику, – розповідає Крістіан. – Навіть коли у господаря здохло порося, він не закопує його, а чекає, доки приїдуть працівники відповідної служби і відшкодують збитки.
За свою сільгосппродукцію німецькі селянини отримують: за літр молока – три гривні, за кілограм живої ваги свинини – близько дев’яти гривень, великої рогатої худоби – 18 гривень. Але, за словами Крістіана, вона у них вигодувана на хімії та різних добавках, а наша – справжній натурпродукт.
За три дні німці поїхали до Бремена, де будуть вирішувати, чи брати навесні в оренду 100-200 гектарів буковинської землі із тих 60 тисяч, які пустують. Мені ж стало сумно, що саме іноземці мають можливість і хочуть обробляти нашу землю, а не ми самі.