У школі №5 працюють два охоронці. Один – у корпусі на вулиці Лесі Українки, 18, де навчаються діти початкових класів, інший – у корпусі для старшокласників (вулиця Лесі Українки, 1). Віктор Браун охороняє "старшу школу". Працює тут з 1 вересня нинішнього року.– Я працюю охоронцем вже шість років, а останні три – у школах. Маю досвід роботи у школах №№27 та 18, – розповідає Віктор Миколайович. – Я – ветеран військової служби. За багато років вивчив психологію поведінки людей і можу відрізнити, хто і чому прийшов до школи. З учнями спілкуюся як педагог. Коли хтось спізнюється вранці на уроки, не сварю, а запитую, з якої причини затримався. На перервах можу запитати учнів дещо з фізики чи хімії – перевіряю їхні знання. Коли дитина під час уроків виходить зі школи, запитую куди. Важливо, щоби дитина не загубилася у місті без нагляду. А коли батьки приходять до школи, уточнюю, чи забирають вони дитину додому.
Коли кореспондент "МБ" зайшла до школи, охоронець одразу запитав, куди прямую. Біля нього чергували двоє хлопців-старшокласників, які провели мене до директора школи.
На утримання охоронця щомісяця збирають по дві гривні
– На прохання батьків ми наймаємо охоронця вже другий навчальний рік, – каже директор школи №5 Світлана Жуковська. – Торік у нас змінилися три охоронці. А Віктора Миколайовича я попросила залишити у нас на службі довше. Він повинен був замінити охоронця лише на тиждень. Та я побачила, що це дуже вихована й інтелігентна людина, свою справу знає досконало. Головне, що він має психологічний підхід до дітей. Попередні молоді охоронці не могли знайти спільної мови із школярами. Щомісяця ми збираємо по дві гривні з учня на утримання охоронця. Усього в школі навчається 800 дітей.
Віктор Миколайович працює з 9.00 до 15.00. Після завершення робочого дня звітує перед відділом державної служби охорони, а протягом дня доповідає за визначеним графіком про стан справ у школі. Щодня інспектор відділу перевіряє роботу Віктора Миколайовича.
– До моїх обов’язків входить стежити за дисципліною учнів під час перерви, дивитися, щоби сторонні люди не заходили на територію школи, аби не приносили наркотичних речовин, стежити за тим, щоби діти були на заняттях, а не ходили деінде. Якщо з дитиною щось трапляється (наприклад, вона погано почувається), викликаємо батьків, а за необхідності – "швидку". Під час роботи я обходжу усю школу, інколи чергові за моїм завданням оглядають поверхи школи.
– Нинішнього року з нами працює кращий охоронець, ніж торік, – каже учень 9-Б класу Дмитро Ганевич. – По-перше, він старший і має більше досвіду, а по-друге, він не такий суворий і з розумінням ставиться до учнів. Ми навіть просимо
Віктора Миколайовича, щоби він розповів нам дещо із життя військових.
Охоронець має газовий балончик та кийок
– Робота охоронця – не з простих. Скільки дітей – стільки характерів. До кожного учня треба мати підхід, – каже Віктор Миколайович.
На столі Віктора Брауна на першому поверсі біля входу до школи є журнал, куди він записує прийом і здавання служби. Для себе охоронець виписав розклад чергувань учнів 6-11 класів, щоби знати, з ким йому працювати протягом кварталу, а також переписав прізвища класних керівників та старост класів, з якими він спілкується на перервах. При собі Віктор Миколайович має посвідчення охоронця, видане відділом державної служби охорони. Підручними засобами роботи охоронця є газовий балончик та кийок на випадок виникнення правопорушень з боку сторонніх осіб. І, звичайно ж, невід’ємний атрибут охоронця – форма державної служби охорони.
– Працювати з охоронцем стало спокійніше і впевненіше, – каже директор школи. – До того ж Віктор Миколайович бере активну участь у громадському житті школи. Ми його сприймаємо як представника педагогічного колективу.
Дисципліна у школі – справа педагогів
У гімназії №1 охоронця немає вже другий навчальний рік. Перед цим три роки поспіль школа користувалася послугами держслужби охорони.
– Звичайно, спокійніше, коли є людина у формі, але для нас це надто дороге задоволення, – каже директор гімназії №1 Віктор Шиманський. – Година роботи охоронця коштує 11 гривень. Вісім годин на день – 88 гривень, місячні витрати – 1600-1700 гривень, а за навчальний рік довелося би сплачувати понад 15 тисяч гривень. За ці кошти гімназія може, наприклад, придбати, три комплекти меблів для учнівських класів або стереоапаратуру для навчального процесу. Витратні кошти формуються громадською організацією "Батьківська турбота", учасники якої щомісяця сплачують на банківській рахунок по 20 гривень. Якби ми оплачували послуги охоронця на 50%, тоді було б легше. Минулі роки ми платили по шість гривень за годину, а 2004-2005 навчального року – по вісім гривень. Колишні охоронці гімназії стежили за громадським порядком на території школи та пропускним режимом. За дисципліною охоронцю стежити не потрібно, адже виховання учнів – це справа педагогів. До того ж наші вихованці – одні з найкращих у місті, тому проблем з дисципліною сьогодні не маємо. Ми вимагали від охоронців не пропускати на територію школи осіб, які вигулюють собак, людей у стані алкогольного сп’яніння чи в іншому неналежному вигляді. Тепер за порядком у школі стежать чергові вчителі, черговий адміністратор та чергові учні.
Довідка
Сьогодні із 453-х загальноосвітніх навчальних закладів Чернівецької області (52 – у місті Чернівці) лише дев’ять є користувачами послуг підрозділів держслужби охорони та одна – недержавного охоронного підприємства.
У Києві, наприклад, із 491-го навчального закладу підрозділами ДСО охороняються 443, а недержавними охоронними підприємствами – 25. За 2002-2006 роки у цих закладах освіти попереджено численні бійки між учнями та 34 правопорушення, з яких 20 мали ознаки злочину (це вісім крадіжок, сім грабунків, пять випадків незаконного обігу наркотиків). Відпрацьовано 168 телефонних повідомлень про замінування шкіл.
