
Заплив відбувався за підтримки українського національного комітету міжнародної торговельної палати, який і надалі має намір підтримувати наших спортсменів.
За словами І. Ненька, до запливу він готувався понад півроку.
"Мій тренер – старший брат Сергій. Він давав мені корисні поради. Спочатку я тренувався в басейні Київського політехнічного інституту, потім – у Полтаві з моїм тренером з дитинства. У відкритій воді загартовувався у Ворсклі. За місяць до запливу поїхав до Великобританії і випробував себе в Ла-Манші. Тренування відбувалися двічі на день, я плавав не менш ніж дві години, іноді більше", – розповідає Ігор.
За його словами, у Ла-Манші чиста вода, навколо білі скелі, можна побачити давні англійські замки, яким понад тисяча років.
"Я плив максимально швидко – як тільки можу. Мене супроводжували човни. Дивився тільки на човен, який був орієнтиром, тому нічого довкола не помічав. Щоправда, мене кілька разів укусила медуза. Були сильні хвилі, і я наковтався солоної води. Цього уникнути неможливо", – каже Ігор.
Для переплиття Ла-Маншу існують певні правила. Не забороняється перепочити на спині, але це неефективно, бо постійні течії відносять назад. Розслаблятися в протоці просто не можна, треба постійно пливти на всю силу. Не можна торкатися човна чи осіб, що в ньому. Заплив вважають закінченим лише тоді, коли плавець повністю виходить з води.
"Насправді я не очікував, що заплив буде таким важким. Коли переплив, не хотів ні з ким зустрічатися, а тільки відпочити. Мені досі не віриться, що я це зробив. Під час запливу обіцяв собі, що більше ніколи цього не робитиму, і, може, навіть більше не плаватиму. Це психологічний стан, який минає з часом. Зараз мені вже знову хочеться плавати", – зазначив Ігор Ненько.