Подружні пари по-різному сприймають наявність грошей. Одні живуть від зарплати до зарплати і радіють кожній зайвій копійці, інші – відкладають кошти для конкретних покупок і на незаплановані витрати не можуть наважитися, хоча мають депозитні рахунки та й гаманець порожнім не буває.
Приклад. Дружина звинувачує чоловіка, що він мало заробляє і грошей "ледве вистачає" до наступної зарплати. Однак під час розмови з чоловіком з’ясовується, що двоє дорослих і дитина носять якісний одяг, харчуються добре, часто вдома є фрукти, делікатеси, утримують дім, машину, залишаються гроші і для розваг, допомагають батькам і боргів не мають. Здавалося би, чого не вистачає дружині, звідки взялося оце "ледве вистачає"?
Виявляється, вся справа у сприйнятті, ставленні до грошей. Чоловік сприймає платіжні папірці як засіб для існування, тому і його сім’я забезпечена і навіть ще залишається певна сума про запас. А дружина бачить у коштах – ціль для накопичення. Мовляв, то не важливо, що боргів немає, холодильник завжди повний свіжими продуктами, а вона і дитина добре вдягнені. Вона з дитинства звикла збирати копійку до копієчки, бо жили з батьками незаможно (а в радянські часи так жили більшість сімей). Тому і тема грошей та заробітків для неї виступає однією із найголовніших життєвих цінностей.
Якщо у вас тема грошей викликає особливе хвилювання, спробуйте самотужки з’ясувати, що для вас є гроші: засіб для забезпечення життєвих потреб чи ціль, ідея? Зробити це нескладно. Якщо життєві, побутові надбання у вас асоціюються із грошима, які можна лише заробити, тоді гроші вам служать як засіб. Якщо вас надихає лише ідея великих заробітків, і ви готові ходити в старих речах, хоча маєте рахунок в банку, складаєте гроші і не знаєте для чого, тоді, очевидно, гроші для вас – лише ціль. Відтак вам їх ніколи не вистачатиме.
