Після 28-30 років чимало чоловіків та жінок, які ще не створили свої сім’ї, видаються оточенню щасливими та незалежними, бо їх не обтяжують сімейні будні. Але якщо для декого самотність – мета для створення матеріальних благ та кар’єри, то для інших самотність є нестерпним тягарем.Хочуть створення сім’ї і жінки, і чоловіки. А причини, чому це не вдається, в кожного різні.
Думка жінки
Раїса, 30 років:
– Я добре розумію, що 30 років – ще не кризовий період, і вийти заміж після цього рубежу – не пізно. Але знайомі, сусіди і батьки недвозначно натякають, що давно пора. Це пригнічує.
Водночас, я й справді готова створити сім’ю. На сьогодні я зробила певну кар’єру, непогано заробляю, можу себе забезпечити. Тому мені хочеться реалізувати себе як дружину і матір. Я вже хочу доглядати, піклуватися про когось, зранку готувати сніданок, прати сорочки, шкарпетки, разом проводити час, власне поратися в отих сірих сімейних буднях, на які так нарікають одружені. Дуже хочу народити дитину.
У мене є коханий чоловік, останні п’ять років ми разом. За цей час я його добре вивчила, знаю його характер, звички, уподобання. І якщо порівняти з іншими знайомими чоловіками, ця партія мені найбільше підходить. Ми добре розуміємо одне одного. Але одружуватися він не поспішає. Запевняє, що скоро станемо на весільний рушник, однак це "скоро" тягнеться вже два роки. Іншого партнера шукати просто нема де. Тим паче, вибір дедалі менший: однолітки та старші чоловіки або вже одружені, або шукають молодших.
Думка чоловіка
Артем, 37 років:
– Я не прагнув створити сім’ю – для мене раніше було головним навчання, робота, кар’єра. Мені важливо було довести батькові, що я чогось вартий. А за цим і не помітив, що в мене залишається дедалі менше можливості створити сім’ю. Я дуже хочу мати нормальну дружину і здорових дітей. Мені не потрібна красуня, зовнішність не настільки важлива. Я хочу, щоби мені разом з нею було цікаво, завжди було про що поговорити. Відомий вислів "дивитися не один на одного, а в один бік" – саме для мене.
Насправді, я усвідомлюю, що я хочу надто багато: в одній особі інтелектуальну, сексуальну, цікаву особистість. І якось мені здалося, що я її знайшов, але вона надто молода для мене. І я відчув дискомфорт від того, що колись зістаріюся в 50 років, а вона в свої 35 – розквітне.
Отак і далі тривають пошуки: з однією не цікаво, з іншою – сексуальна несумісність, а з третьою різні погляди на важливі життєві питання. Але ж чим далі, тим менший вибір.
Передусім мені хочеться щирого, відданого і, головне, взаємного кохання.
Коментар фахівця
Оксана ПЕНДЕРЕЦЬКА,
ПСИХОЛОГ:
– На відміну від країн Західної Європи та США, в Україні традиційно рано одружуються. Якщо в західноєвропейських сусідів абсолютно нормальним вважається створення сім’ї в 30 років і навіть пізніше, то у нас (особливо у сільській місцевості) вже у 22-23 роки на неодруженого хлопця, а тим паче на незаміжню дівчину косо поглядають. Правило, що для створення сім’ї необхідно спочатку підготуватися, – здобути освіту, стати на ноги в матеріально-фінансовому сенсі, визначитись із життєвими пріоритетами, – в нашому суспільстві ще не вкорінилося. Відтак переважає інфантильне, безвідповідальне ставлення молоді до шлюбу, прийняття рішення про створення сім’ї у сподіваннях на батьківську допомогу і підтримку, на щасливий випадок, на "якось воно буде".
Через це постійно зростає кількість розлучень, головною причиною яких є нездатність пар впоратись із відповідальністю, розділити обов’язки, сімейні ролі, нереалістичні очікування від подружнього життя, неготовність до труднощів і проблем.
Водночас, не рідкісні випадки, коли проблеми виникають у більш "пізніх" стосунках. Це вже інші проблеми, але вони все ж існують.
Іноді трапляється так, що молоді люди, чиї стосунки є достатньо тривалими і безконфліктними, не поспішають одружуватися, підсвідомо уникаючи відповідальності – їх все влаштовує в їхніх стосунках, зокрема, і те, що формально вони залишаються вільними. Якщо це прийнятно для обох сторін – нічого поганого в цьому немає, згодом такі стосунки можуть перерости в спільне проживання (так званий "пробний шлюб", громадянський шлюб, зрештою – і в шлюб офіційний).
Можливий варіант, коли для однієї зі сторін такий вид стосунків є зручним, а іншу – не влаштовує. Найчастіше так буває у парах ровесників, де чоловік хоче якомога довше зберігати незалежність, а жінка вже готова до створення сім’ї. Це пояснюється певною віковою невідповідністю між чоловіками і жінками. Перші дорослішають пізніше, та й суспільні стереотипи залишають за чоловіком право довше перебувати "у пошуку".
Певні труднощі із одруженням, та й взагалі з побудовою більш-менш тривалих стосунків можуть виникнути у людей, які до певного віку (точного визначення "критичної межі" немає, але орієнтовно це 30-35 років) не знайшли свою половинку: по-перше, виробляється звичка до самостійного життя, свій стиль і уклад (це стосується навіть дієти і розпорядку дня), в дотриманні якого інша людина лише перешкоджатиме; по-друге, нереалістичними стають вимоги до гіпотетичного супутника життя, зріла особистість чітко розуміє, яку людину хотіла би бачити біля себе, тиск почуттів слабшає, натомість гору беруть раціональні міркування... і раптом виявляється, що знайти омріяну кандидатуру серед реальних, зазвичай недосконалих, людей просто неможливо.
Декілька рекомендацій:
Спробуйте визначити для себе, що є важливішим особисто для вас: продовження стосунків, які вас влаштовують і приносять вам задоволення, чи шлюб як досягнення певної мети. Дайте собі відповідь на головні питання "чому" і "навіщо", щоби прийняти виважене рішення.
Поговоріть про свої переживання з партнером: якщо ви достатньо довго разом і стосунки у вас довірливі, то ви цілком відверто можете розказати про те, чому саме для вас таким важливим є факт одруження, про свої страхи і незручності, про свої мрії і потаємні бажання. Можливо, власне нерозуміння та невпевненість у ваших бажаннях роблять партнера нерішучим? Якщо ж ви боїтесь злякати партнера такою розмовою, цілком можливо, що ви переоцінили близькість і довірливість, а також міцність та життєздатність ваших стосунків, видаючи бажане за дійсне. Чи варто прагнути шлюбу з людиною, з якою ви зараз навіть поговорити відверто не можете?
А можливо, ви розглянули ще не всі варіанти? Інституція шлюбу змінюється, модернізується, більш толерантним стає й ставлення суспільства до нетрадиційних форматів шлюбних стосунків. Хто знає, можливо, громадянський, відкритий, гостьовий шлюб – це саме те, що вам потрібно?
Цілеспрямовано шукати претендентку для шлюбу не варто. Адже раціональні вимоги і сподівання хибні в своїй суті. Почуття і кохання ірраціональне, тому треба зняти мету, а просто довіритися почуттям. У процесі спілкування, комфортних стосунків з коханою людиною вимоги, критерії оцінки партнера знівелюються самі собою.
