Майже 30 років Богдан Миколайович прожив в одній квартирі зі своєю тещею, котра рано залишилася вдовою. Так вийшло, що власного житла в нього не було, отож після весілля переселився з гуртожитку до дружини. Друзі лякали спільним проживанням із тещею, розповідали різні анекдоти. Однак мати дружини виявилася напрочуд доброю, інтелігентною жінкою. Оскільки у неї було дві дочки, зятя вона сприйняла як власного сина і у всьому підтримувала. За всі спільно прожиті роки чоловік не почув від тещі жодного поганого слова. Вони не те, що не посварилися, навіть не посперечалися жодного разу. І двох онуків вона теж виняньчила, бо донька із зятем пропадали на роботі. Вийшовши на пенсію, Марта Володимирівна повністю присвятила себе сім’ї: водила внуків до школи, ходила на базар, готувала їсти. Лихо прийшло зненацька – занедужала донька. Хвороба виявилася невиліковною. Раптову смерть ще зовсім молодої жінки тяжко пережили усі близькі. А Марту Володимирівну після похорону доньки повністю паралізувало. І ось уже шість років вона не встає з ліжка. Увесь цей час за нею доглядає зять. Щоби відмовитися від частих відряджень, чоловік навіть перейшов на іншу, менш оплачувану роботу. "Тепер я можу навідатися додому під час обідньої перерви, подивитися, як почувається мама, – розповідає Богдан Миколайович. – У мене навіть не повертається язик назвати її тещею. Марта Володимирівна так багато зробила для мене та моєї сім’ї. І тепер я повинен віддати їй цей борг. Про те, щоби одружитися вдруге, якось навіть не думаю. Хто захоче доглядати за старою хворою жінкою?"– Я одружений вже сім років, – розповідає Віктор. – Із першого дня почав називати свою тещу мамою. Я її дуже поважаю. Моя теща – надзвичайно сильна жінка: пропрацювала медсестрою майже 40 років, тому всього надивилася і багато чого розуміє. Проте живемо ми у різних містах. Хоча часто приїжджаємо в гості. А на літні канікули привозимо до бабусі та дідуся онучку. Між нами бували різні суперечки, однак
серйозних сварок – жодної. Гадаю, якщо ти кохаєш свою дружину, то повинен сприймати нормально і її батьків та всю рідню, бо ці люди нерозривно пов’язані з нею. Але жити я не хотів би ні зі своїми
батьками, ні з дружининими. Краще – окремо. Тоді стосунки будуть ідеальними.
– Я свою тещу називаю по імені та по батькові, – каже Максим. – Так ми одразу ж домовилися з дружиною. Мою маму вона теж так називає. І це зовсім не впливає на наші взаємини. Адже у кожного може бути тільки одна мама. Називати цим словом зовсім чужу жінку, нехай навіть маму своєї дружини, якось ніяково. Живемо ми окремо, зустрічаємося рідко. Хоча теща виростила двох наших синів.
– Про тещу згадувати не люблю, оскільки не можу її терпіти, – категорично заявляє Юрій. – Десять років ця жінка переконувала свою доньку, що я їй не пара, бо вона, бачте, має вищу освіту, а я лише слюсар на заводі. І таки добилася свого – ми розлучилися, хоча обоє не бажали цього. Найбільше страждань завдали своїй дев’ятилітній доньці, котрій неможливо пояснити, чому так сталося. Я хотів би повернутися до сім’ї, бо люблю свою дружину. А тещу переселив би кудись на Аляску, аби не заважала нам жити.
Коментар фахівця
Альона ГОЛОВІНА, практикуючий психолог, член Української спілки психотерапевтів:
– Теща – складний та неоднозначний персонаж сімейних історій. З одного боку, це – мама дружини, а з іншого – неодмінний додаток, можна сказати, бонус, який отримує у спадок майбутній чоловік. Як не дивно, але саме від індивідуальних особливостей та позиції тещі значною мірою залежить психоемоційний настрій молодої сім’ї. Вона може як допомагати та підтримувати і, по можливості, не втручатися в справи молодят, так і навпаки – намагатися керувати, встановлювати свої порядки чи якось по-іншому робити життя сім’ї нестерпним.
Існує декілька важливих умов, дотримання яких може забезпечити добрі стосунки між зятем і тещею.
- Якщо є така можливість, молодій парі варто жити окремо. Адже теща, часто навіть не бажаючи цього, може втручатися у сімейні конфлікти і, цілком природно, ставати на бік своєї доньки. А це, в свою чергу, негативно впливатиме на зятя, котрому доведеться боротися вже з двома жінками, формуватиме в нього почуття образи, відчуття меншовартості, непотрібності, відстороненості від власної сім’ї.
- Якщо немає можливості молодій парі жити окремо, то потрібно на "родинній раді" обговорити та прийняти спільні сімейні правила, які свідомо виконуватимуться всіма без винятку членами родини (скажімо, від графіка чергувань на кухні – до невтручання в конфліктні ситуації).
- Добре, якщо зятеві вдасться налагодити з тещею теплі, приязні стосунки. Як свідчить практика, це цілком можливо. Спробуйте знайти якусь рису чи особливість матері вашої дружини, що викликає у вас симпатію чи хоча би не дратує. Дуже важливо не критикувати тещу в присутності чужих людей.
- Тещі варто усвідомити, що вибір доньки – це її особисте право. А тому її обранця слід сприйняти спокійно і спробувати налагодити з ним добрі стосунки, принаймні, хоча би "підписати пакт" про ненапад.
- Доньці та водночас дружині випадає найважча роль: постійно мирити свою маму та чоловіка, бо вони обоє – рідні для неї люди. А для цього їй необхідно постійно наголошувати на своїй любові до них. І водночас показувати, що їхня взаємна неприязнь негативно впливає на неї та дітей.
Народні прикмети
- Якщо теща чи свекруха заплакала на весіллі, то новонароджена сім’я житиме щасливо.
- Якщо теща подивилася на зятя через ліве плече, між ними будуть добрі стосунки, а якщо через праве – сваритимуться.
- На підтвердження того, що зять зможе забезпечити в майбутньому свою сім’ю, він повинен кинути під ноги тещі пригорщу монет.
- Якщо зять одразу запам’ятав день народження тещі, це означає, що стосунки між ними будуть дружніми.
