На війні загинув телеоператор та співвласник бару "Контрабанда" з Чернівців Ярослав Левицький. Захисник зник безвісти в листопаді 2024 року. Йому було лише 38.
Про це повідомив ексмер Чернівців та депутат Чернівецької міської ради Олексій Каспрук на своїй сторінці у фейсбук.
"На щиті... Спочивай з Богом, Герою... Честь!", - написав у дописі Олексій Каспрук.
Бар "Контрабанда" на своїй сторінці у фейсбук підтвердив сумну звістку.
"Майже рік ми чекали й вірили в краще – сподівалися, що він десь у полоні, що живий. Але, на жаль, цього не сталося. Вчора, 8.09, ми отримали підтвердження збігу з його ДНК.
Ярік… ти був для нас прикладом мужності й світла. Ти йшов туди, де ми вагалися, і відкривав дорогу іншим. Твоє худі "дух авантюризму" було твоїм життєвим кредо – ти сміливо брав за руку, і з легкою усмішкою вступав у будь-яку пригоду. Ти вмів жити так, наче кожен день був подарунком, і ділився цією силою з усіма навколо.
Твоя відвага, щирість і любов до життя залишаться з нами назавжди. Ти був нашим другом, братом, натхненням. І залишишся – у спогадах, у серцях, у тиші, що болить. Вічна памʼять тобі, Ярославе", - йдеться у дописі.
Колишня чернівецька журналістка Оксана Денисюк також висловила співчуття та поділилася спогадами:
"Який нестерпний біль та відчай! До останнього сподівалась…не вірила… Дякую, друже, за усе! За неймовірні круті зйомки, за сміх, за тисячі кілометрів хронометражу, за факапи, за божевільні ідеї та їх круту реалізацію, за спільні подорожі, за те, що завжди були значно більше, ніж колеги! Цей світ тьмяний без твоєї усмішки та твого неймовірного бажання жити це життя! Спочивай у мирі, друже!".
Марина Лібанова, директорка книгарні "Букініст" пригадала:
"Ми бачились в останній раз майже в кінці жовтня минулого року. У мене не було ні краплі відчуття, що десь за 2 тижні Яріка не стане. Коли прийшла звістка, що він вважається зниклим безвісти я довго не вірила, плакала, згадувала останню зустріч, він чомусь заспокоював мене, що все норм, все буде добре. Тоді мені трудно було уявити, що Ярік поїде в саме пекло.
Ми стільки довгих років були друзями, я пам'ятаю як наша дружба починалась. Наші фестивалі, поїздки, події, зйомки, афтепаті, вечірки, прочитані книги і кіно. Серйозні розмови, проекти, спільні друзі, знайомі - цілий світ....Ярік ніколи не називав мене по батькові, завжди тільки Марина. І це не превілея, бо багато років його номер у моєму телефоні був п'ятіркою у швидкому наборі. Ми постійно були на зв'язку.
Не можу думати і писати - прощавай, друже Ярік...Бо я ніколи тебе не забуду, ти багато чому мене навчив....".
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
