
Вперше Ніна вийшла заміж одразу ж після закінчення школи, хоча мріяла вступити до університету та стати вчителькою. Вона була старшою у сільській багатодітній родині, де виховувалося ще семеро дітей. Батьки ледь зводили кінці з кінцями, намагаючись нагодувати та одягнути таку ораву. А тут до Ніни посватався заможний сусід. Щоправда, був він набагато старший від неї, але ж і хату мав, і квартиру, казали, придбав у Чернівцях.
– Будеш жити, як у Бога за пазухою, – твердила мама. – І нам трохи допоможеш.
Про своє весілля Ніна не любить згадувати. Як і про життя з Миколою. Чоловік виявився справжнім тираном – уже через місяць почав піднімати руку на юну дружину, якій не виповнилося ще й вісімнадцяти. І страшенно ревнував – навіть забороняв ходити на роботу та стежив за кожним її кроком. А що скупий був! Рідню не пускав і на поріг, отож про жодну допомогу батькам, сестрам та братам і думати не доводилося.
Коли народився син, Ніна сподівалася, що чоловік подобрішає, а стало ще гірше. Не подобалося Миколі, що він плаче ночами, бо спати не дає. Якось схопив дитину – ледь не викинув через вікно. А коли дружина кинулася віднімати, жорстоко побив її. Вранці заплакана, вся у синцях Ніна прийшла із сином до батьків. Через рік вона розлучилася з Миколою. Після цього понад 20 років і слухати не хотіла про чоловіків. Хоча ті часто задивлялися на вродливу жінку, дехто навіть пропонував одружитися. Та жінка вирішила, що для неї все вже закінчено. І присвятила себе синові.
З Андрієм вони зустрілися випадково на дні народженні у знайомої. Йому тоді ще не було тридцяти, а у Ніни – дорослий син-студент. У нього – солідна робота і власна квартира, а вона – няня у садочку і житло винаймає. Та молодого чоловіка не зупинила ні велика – чотирнадцятилітня – різниця у віці, ні матеріальні проблеми. Він майже рік щодня з квітами зустрічав жінку біля її роботи, телефонував, навіть писав листи. І таки домігся свого – Ніна стала його дружиною. У сорок п’ять жінка народила донечку Софійку – точну копію свого татуся. Дівчинка цього року вже пішла до першого класу. До речі, вона лише на два роки старша від внучки Настусі – її подарували бабусі син із невісткою.
– Звичайно, у нас, як і в інших сім’ях, трапляються різні проблеми, – відверто каже Ніна. – Але вони розв’язуються набагато легше, якщо поруч – надійна людина, котра розуміє тебе та підтримує. Повірте, роки не можуть стати на заваді справжньому почуттю. І якщо ти кохаєш – старість відступає. А про себе можу сказати лише одне: я – щаслива.
КОМЕНТАР ФАХІВЦЯ
Оксана Пендерецька,
ПСИХОЛОГ:
– Як би не намагалися пояснювати психологію нетипових пар, незаперечним фактом залишається одне – кохання не знає вікових меж, і кожен випадок є окремим дивом, яке не потрібно пояснювати. Що добре і нормально для двох – те насправді добре, незалежно від загальноприйнятих моральних правил.
Власне, нетипові пари є "не такими" не через внутрішні переконання, а через тиск, упередженість, нездорову цікавість оточення.
Причин того, чому чоловіки обирають старших від себе жінок, а жінки – молодших чоловіків, є декілька:
- Фізіологічні, тобто гормональні. Пік сексуальності у чоловіка припадає в середньому на 25 років, у жінок – на 40. Такий шлюб – це спроба гармонізувати природну сексуальну потребу. Для чоловіка старша за нього жінка є цікавішою, розкутішою від його ровесниць. І не лише в сексуальному плані, але й у професійному, особистісному, загалом.
- Такий шлюб "замінює" дитячо-материнські стосунки. Якщо для жінки бажання опікуватися, доглядати за чоловіком, як за дитиною, – природна потреба, то для чоловіка – буквальне відображення дитячої моделі стосунків. З одного боку, до цього може спонукати недоотримання в дитинстві материнської любові, компенсувати цей дефіцит чоловік намагається у шлюбі. З іншого – інфантильна особистісна незрілість. Тобто він звик так жити, його мама привчила до того, що за ним хтось повинен доглядати.
- Престижність для обох. Молодий чоловік для жінки – уособлення власної привабливості, конкурентоспроможності. Старша дружина для чоловіка – символізує його дорослість, силу, досвід, а це додає плюсів не лише у власних очах, але й перед оточенням.
- Невідповідність психологічного, календарного та біологічного віку. Насправді запис у паспорті – не більше, ніж звичайні цифри. Вік людини дорівнює тому, як вона почувається.
Рекомендації парам з великою різницею у віці
- Не ставити себе у залежність від зовнішніх оцінок. Якщо обом комфортно, думка оточення не має значення.
- Не обманювати себе. Різниця у віці з часом може спричинити проблеми, тому тем з грифом "табу" між подружжям не повинно бути. Потрібно тверезо оцінювати ситуацію і про все розмовляти – так буде можливість конструктивно розв’язувати проблеми.
- Не приховувати і не соромитися свого віку. Намагання "виправити" ситуацію може ще більше її поглибити.
- Намагатися уникати вертикальних ієрархічних стосунків, наприклад, мама-син, головний-підлеглий, вчителька-учень. Такі стосунки можуть влаштовувати обох лише тимчасово, а насправді – це пастка. Адже рано чи пізно чоловік-"син" подорослішає і потребуватиме якісно інших стосунків.
- Будуйте рівні партнерські стосунки, бо насправді у кожного є чого вчитися, незалежно від його віку.
- Поєднуйте точки перетину – інтереси, відпочинок, захоплення, друзі. Чим більше між подружжям буде спільного, тим менше відчуватиметься різниця у віці.