Уперше вони зустрілися на дискотеці в одному з чернівецьких нічних клубів. Олег звернув увагу на струнку симпатичну дівчину, запросив її танцювати, а потім пішов проводжати. Тетяні хлопець теж сподобався – високий, вродливий, із почуттям гумору. Познайомилися, обмінялися номерами мобільних телефонів і почали зустрічатися. Десь через п’ять місяців Олег запропонував Тетяні… ні, не одружитися, а просто пожити разом. Мовляв, так вони зможуть бути вільними і перевірити свої почуття, адже жоден папірець про укладання шлюбу не гарантує кохання, а будь-які зобов’язання поступово знищують навіть найкращі стосунки. Згодом, коли народяться діти, вони обов’язково оформлять шлюб. Звичайно, Тані, як і кожній дівчині, хотілося одягнути білу сукню, чути "Гірко!". Але чого не зробиш заради кохання – і вона погодилася. Коли ж заявила про своє рішення рідним, ті категорично заперечили. Але одного дня Тетяна таки зібралася і пішла до Олега. Перший місяць справді був медовим. Та якось молодий чоловік не з’явився додому ночувати – Таня всю ніч прочекала його в сльозах. А він прийшов наступного дня аж під вечір – мовби нічого й не сталося. Тоді вони вперше серйозно посварилися. А потім все покотилося наче з гори. Олег дедалі частіше кудись зникав. Знайомі розповідали Тані, що бачили його з іншою дівчиною. І саме під час з’ясування стосунків виявилося, що Таня вагітна. Реакція Олега була однозначною: потрібно робити аборт – він ще не готовий стати батьком і одружуватися не має наміру.Зараз Таня живе у своїх батьків і що їй робити далі – не знає. Мама цілими днями плаче і теж наполягає на аборті, каже, що з дитиною її потім ніхто "не візьме", до того ж, потрібно закінчувати університет. Тато з донькою взагалі не розмовляє. Олег за останній місяць не зателефонував жодного разу і навіть не поцікавився її станом.
Із Сімейного кодексу України:
Відповідно до статті 3 п.2 Сімейного кодексу України
сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права й обов’язки. А відповідно до п. 3 цієї статті сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Тобто, чоловік і жінка можуть створити сім’ю і без реєстрації шлюбу в органах реєстрації.
Якщо стосунки не склалися і чоловік та жінка, які проживають у громадянському шлюбі, вирішили розійтися, тобто припинити спільне проживання та ведення господарства, права їхньої дитини не можуть бути обмежені. Стаття 180 Сімейного кодексу України встановлює для обох батьків обов’язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття. І якщо один із батьків ухиляється від цього, настає його обов’язок щодо сплати аліментів. Законодавство чітко встановило, що народження дитини в незареєстрованому – громадянському – шлюбі ніяк не впливає на обсяг її прав, у тому числі й на спадкоємні права дитини. Дитина завжди, за будь-яких обставин, є спадкоємцем першої черги.
Статтею 74 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо жінка і чоловік проживають однією родиною, але не перебувають між собою у шлюбі, майно, нажите ними за час спільного проживання, належить їм на правах спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Коментар психолога
Альона ГОЛОВІНА,
МЕТОДИСТ-ПСИХОЛОГ ЦЕНТРУ ПРАКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ І СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ МІСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ:
"Такі історії, на жаль, непоодинокі – вони були, є і будуть. До нас часто звертаються молоді вагітні жінки, яких покинули чоловіки чи співмешканці. Стовідсоткової рекомендації, як діяти в такому випадку, дати не можу, бо її і немає. Якщо молоді люди навіть одружаться заради майбутньої дитини, це ще не означає, що вони будуть щасливі в шлюбі й створять нормальну сім’ю. Не гарантує це і того, що чоловік одразу ж зміниться: знову полюбить дружину, почне ставитися до неї ніжно. Більшість чоловіків психологічно не готові різко змінити своє життя і взяти на себе батьківські обов’язки. У них дуже сильний інстинкт самозбереження, тому вони намагаються втекти від проблем, забути про них. Отож спільне життя може стати нестерпним.
А молодій жінці потрібно зрозуміти, чого вона насправді прагне: народити дитину чи позбутися її. У будь-якому разі це повинен бути її вибір, а не рідних. Найважче буде впоратися з болем і образою, що кохана людина покинула її у такий період, що вона більше ніколи не буде нікому потрібною. Насправді це не так.
Можу навести сотні позитивних прикладів, навіть серед своїх знайомих, коли чоловіки одружувалися з жінками, у яких були діти, і щасливі з ними. Причому це не завадило останнім здобути вищу освіту і зробити успішну кар’єру. Якщо жінка все-таки зважиться на аборт, потрібно пам’ятати, що після цього їй доведеться пережити цілу гаму прикрих почуттів. Є так звана тілесна пам’ять про те, що відбувалося з нами. Згодом вона може вилитися у власну провину, злість і навіть озлобленість на себе і тих людей, котрі не підтримали її у важку хвилину. І це буде не лише чоловік, а й батьки. Жінка може неадекватно реагувати на немовлят, на подруг, котрі народили. Тому, перш ніж прийняти рішення про переривання вагітності, слід замислитися, чи готова вона пройти через це.
І тут дуже багато залежатиме від родичів – їхньої підтримки і допомоги. Та треба пам’ятати одне: вони жодним чином не повинні змушувати її приймати те чи інше рішення, бо пізніше матимуть великі проблеми. Рано чи пізно дівчина усвідомить, що це було не її бажання, і стосунки між рідними людьми можуть зіпсуватися надовго, якщо не назавжди. Чомусь часто думка сторонніх – сусідів чи знайомих – переважає над нашою любов’ю до
рідних чи близьких людей. І тим самим позбавляє нас можливості тверезо оцінити ситуацію та прийняти правильне рішення. Насправді оточуючим байдуже до нашого життя. А за власні помилки пізніше доводиться розплачуватися нам".
Звернутися по консультацію до психолога можна за телефонами:
робочий – 3-30-88,
мобільний – 8 (050) 73-33-738.
