"Добрий день шановна редакція! Хочу вам розповісти про себе. Так сталося, що я залишилася без житла, хоча я не п’яниця, не розтратниця, але пожаліла інших людей. Написала оголошення в газеті і вибрала собі паршивого діда через свою довірливість. Переїхала до нього жити, а через декілька днів почалося. Йому треба було наймички, бо мав коханку на 27 років молодшу за себе. Усе з дому виносив, знущався з мене. Прожила в нього рік, бо не мала де подітися. Потім він помер від хронічного бронхіту.
А через певний час знову підійшов до мене дід і обіцяв гори і долини. Я послухалася і перейшла до нього. Тиждень прожили більш-менш добре, а потім я дізналася, що він ходить до сусідки (дідові – 76, їй – 65, а мені – 69). Ніхто би не повірив що це так, але це факт. Спочатку він ходив до неї додому, а потім вона прийняла сина з невісткою до себе, то вони вже не мають куди подітися і зустрічаються на сіні у нас на
подвір’ї, під навісом. А як прийде холод, то, мабуть, мене витурять туди.
Раніше вона ходила до хати, але я зчинила галас, і вони тепер – у сіні. Можете собі уявити, яка совість у тої жінки – я жива-здорова, а вона приходить до хати. Так пилує баба на здибанку, що ще люди не встигли ноги помити, а вона вже тут.
Дід чекає, доки я засну, а потім іде до неї. Через годину приходить і починає чхати, кашляти. Я прокидаюся і до ранку не можу
заснути.
Мабуть, діди, котрі жили самі, всі інфіковані вірусом розпусти. Це все відбувається на Хотинщині, але не можу назвати ні села, ні прізвища, бо знаєте, що мені буде.
Хто ще чув про таке кохання? Дуже хотіла би бачити, як вони кохаються, такі старі".
З повагою до вас, бабуся нещасна.
