У Мариничах на Путильщині Марічка Джуряк дивує односельчан тим, що взялася торік вирощувати свиней і за чотири місяці тварини набирають до 120 кілограмів.
– Привіт, "хлопці"! – господиня жартівливо звертається до поросят, відчиняючи двері. – Кажу їм так, бо вирощую лише кабанців. Бачите, які вони в мене чисті і невгамовні – бо здорові. Свині люблять чистоту і щоб у приміщенні завжди було сухо, тоді й результат матимете добрий. Он купила в червні й через місяць-два можна буде вже продавати, бо мають масу понад 100 кілограмів.
Минулого року Марія Джуряк взяла на відгодівлю 20 поросят, а цього – 18. Нині має лише п’ятеро, решту вже продала. Жінка каже, що має намір утримувати до 80 свиней, хоча й доведеться для цього побудувати ще один чималий сарай.
– Раніше поросят купувала на базарі у Вашківцях Вижницького району, – продовжує вона. – Але тепер хочу навідатися до своєї знайомої на Коломийщину – вона має гарних свиноматок. Зараз пішла мода на вирощування свиней породи ландрас, але то пусте, годують біодобавками, а м’ясо не має того смаку, що наші свині, української білої породи, які харчуються природними харчами. А секрет відгодівлі у мене не складний: купую ячмінь чи інше зерно, мелю і варю кашу, яку даю свиням вранці і ввечері, а на обід – зелене. Приправляю цю їжу кисляком чи сироваткою, адже, крім свиней, утримую ще й двох корів. І обов’язково в сараї повинно бути чисто.
У горах зернових культур нема, тому Марія Джуряк взяла в оренду 50 соток землі в Неполоківцях Кіцманського району. Більшу частину площі засіяла кукурудзою. Звичайно, для розведення свиней потрібні були гроші, а ще в горах звичною справою є утримання худоби, а не свиней. Тому вибір трудомісткої галузі здивував сусідів фермерки.
– Все дуже просто, – усміхається жінка. – Річ у тім, що до цього я десять років працювала у Польщі. Там і навчилася поратися біля свиней: на 101 тварину протягом дня витрачала усього дві з половиною години.
Свою продукцію Марія Джуряк спочатку здавала заготівельникам, але після того, як її обманули на 70 кілограмів ваги з двох свиней, стала обережною й нині воліє сама торгувати м’ясом. Допомога є: чоловік, дорослі син та дочка, яка навчається в торгово-економічному інституті, підростає й меншенька донечка Анничка.
– Хотіла взяти кредит у Фонді підтримки фермерів – 350 тисяч гривень на 20 років, але не вдалося, спробую в банку, – каже жінка. – Тут теж багато бюрократії. Гроші хочу використати для побудови невеликої турбази, бару і розширення свиноферми. Маю на 100 тисяч доларів землі – 2,25 га, але не хочу її продавати – купці є. А ось закласти її під кредит можна.
11-10-2007, 15:52
0
131 698