Дмитро Шевчук понад двадцять років працював водієм в одній із чернівецьких автотранспортних організацій, а коли та розпалася, купив собі "КамАЗа" й став заробляти на перевезенні різних вантажів. Буваючи за кордоном, Дмитро познайомився з німецькими та французькими бізнесменами. А доки Шевчук їздив чужими країнами, в рідному селі Кам’яній занепадав колгосп, заростали бур’янами колись родючі поля.
– На це було боляче дивитися, коли повернувся, тому вирішив взяти колективну господарку на себе, – розповідає Дмитро Миколайович. – Насамперед викупив майнові паї вчорашніх колгоспників – у моє володіння перейшли приміщення тракторної бригади, тік та ферма. Техніку, яка залишилася від колективного господарства, віддав людям. А п’ять років тому вирішив взяти в оренду й понад 800 гектарів земельних паїв, які нині розташовані на території трьох сіл – нашого, Великого Кучурова та Снячева.
На цих угіддях Дмитро садить цукрові буряки, пшеницю, ячмінь, кукурудзу. Зернові культури, приміром, дають по 38 центнерів збіжжя з гектара. Для обробітку землі Шевчук придбав одинадцять одиниць різної техніки імпортного виробництва, серед яких є і німецькі зернозбиральні комбайни "Домінатор". Зібравши урожай в себе, Дмитро Миколайович допомагає збирати його своїм односельчанам, а також колективним господарствам Новоселицького та Кіцманського районів. На просапуванні цукрових буряків працюють робітники з Буденця та Старої Красношори: на роботу людей возять щодня своїм транспортом. За оренду земельних паїв Шевчук платить по два центнери зерна. Тому чимало з тих селян, які вирішили одноосібно обробляти паї, жалкують, що не віддали землю підприємцю. Трактори аграрного підприємства ТОВ "Кам’яна" орють і присадибні ділянки селян. Власники приватних тракторів за сотку виораної землі правлять сім гривень, а тут вартість нижча – 5,5 гривні.
Беручи під свою опіку залишки колишнього колгоспу, Дмитро Шевчук застав тут всього 130 голів великої рогатої худоби. А нині вже має 285 голів, причому, не враховуючи бичків. А кожен з 50 бугаїв важить не менше півтонни. Того дня, коли ми побували в господарстві, на забійний пункт відправили 40 тварин високої вгодованості.
– Утримуємо й 98 корів, від яких щодня новоселицький "Екосир" забирає на переробку 800 кілограмів молока, – продовжує підприємець. – Всього ж на фермі працює двадцять осіб, серед яких три доярки та телятниця – жителі Банилова-Підгірного. Мешкають вони у нашому гуртожитку. Заробляють тваринники 800-900 гривень щомісяця.
Молоко у Кам’яній купує не лише "Екосир", але й місцеві школа та дитсадок, консервний цех. Надають перевагу йому й селяни, адже молоко високої калорійності.
– Сільськогосподарське виробництво можна б і розширити, якби була державна допомога у вигляді дотації, – вважає Дмитро Шевчук. – Натомість, приміром, за тонну селітри, яка коштує понад тисячу гривень, повертають лише сто гривень. Ми наразі працюємо без банківських кредитів, але похвалитися прибутками не можемо. Праця на землі – постійний ризик. Скажімо, раніше орендували сотні гектарів угідь поблизу райцентру, але через неврожайність та низькі ціни на хліб зазнали збитків на 100 тисяч гривень й змушені були відмовитися від цього. Тому живемо надією, що ситуація покращиться.
Агропромислове товариство в Кам’яній – найкраще у Сторожинецькому районі. В цьому заслуга і Дмитра Шевчука, і дев’ятьох його дітей, які працюють разом із батьком.