Суддя з Вижниці Іван Вишньовський був першим офіцером-українцем, що воював на боці австрійців і загинув у бою за Чернівці в перші дні Першої світової війни 23 серпня 1914 року. Його похорон перетворився у велелюдний мітинг. А вже за кілька днів до Чернівців увійшла російська армія. Дружина голови Наукового товариства імені Тараса Шевченка Зенона Кузелі Ольга КУЗЕЛЯ у своїх споминах писала: "Пам’ятаю, що коли в половині серпня дійшло до сутичок на кордоні, ми ходили на гору дивитися, як блискають шрапнелі... І вже 29 серпня на похороні першого полеглого в бою українського старшини Івана Вишньовського нам казали, що пора від’їздити. А похорон справляли з великими почестями... Це було в суботу, а в неділю вночі австрійські війська потиху залишили місто... Російські війська ввійшли до Чернівців щойно на третій день. Перші в’їздили на конях, співаючи українських пісень. Це нас ніяк не розвеселяло, бо думалося – наступає ворог і співає наших пісень!"
Декан греко-католицької церкви Келестин КОСТЕЦЬКИЙ:
"23 серпня 1914 року день був дуже ясним і теплим... Багато трупів лежало по обох боках і дуже багато ранених… Між загиблими ополченцями лягло або тяжко раненими залишилося багато наших. Між ними був Іван Вишньовський, суддя з Вижниці. Його батько був заслужений фінансист, 80-літній старець, який, крім Івана, мав сім доньок. Івана Вишньовського привезли тяжко раненого до шпиталю, і можливо, би врятували, якби відразу обмили і перев’язали рани. Однак його знайшли аж третього дня у корчах… Через кілька днів він закінчив своє життя. Похорон був дуже людним…А вже 30 серпня 1914 року опустіло усе місто..."
Костянтин БАЛИЦЬКИЙ, який виголошував промову над могилою загиблого Івана Вишньовського, у своєму щоденнику пише:
"… Померло кілька наших офіцерів. Один німець і один єврей... Похорони справили з великим ушануванням та оваціями. Це ж перші герої, які поклали своє життя на вівтарі Вітчизни! Найкращі чоловіки пішли боротися. До шпиталю потрапив й резервний український поручник Вишньовський. Він довго лежав поранений у кукурудзах, а тому наступило зараження крові... Під час бою він був ранений у живіт шрапнелевим осколком. Перед смертю його відвідали моя дружина з швагром. Вишньовський перед тим, як померти, сповідався, прощався з родиною. Українці влаштували йому великий похорон, неначе національний маніфест. Народу тьма-темна зібралася. Ховали усі греко-католицькі священики, які тоді були у Чернівцях...".
КОМЕНТАР
Володимир Старик
ГОЛОВА ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДНИЙ ДІМ У ЧЕРНІВЦЯХ":
Іван Вишньовський помер, захищаючи Чернівці. Коли почалася війна, Австрія зазнавала від росіян одну поразку за іншою у місцевості Боян, Садгори, Рогізни. Австрійським воєначальникам перед верховним головнокомандуванням найлегше було пояснити поразки тим, що була зрада. А кого легко звинуватити у зраді? Звісно, українців, які знали російську мову. Підозрювали всіх. Навіть румунського священика, який заговорив до наших селян українською мовою, відразу викликав жандарм.
Похорон Вишньовського був національним маніфестом, де українці довели, що вони віддають життя у боротьбі з ворогом. Люди не повинні забувати своїх героїв і пам’ятати, як ховали українського офіцера Івана Вишньовського.
