Досліджуючи давньоруську пам’ятку Буковини Чорнівське городище (у лісі поблизу села Чорнівка Новоселицького району), археологи знайшли п’ять перснів із геральдичним зображенням на поверхні щитків. Зображення на трьох із них змушують замислитися над тим, хто був їх власником, а отже, і власником Чорнівського замку першої половини ХІІІ століття.Знайшовши три персні із п’яти, доктор історичних наук, археолог Сергій Пивоваров здійснив історичне розслідування і висунув гіпотезу, що Чорнівська феодальна садиба належала одній із доньок князя Данила Галицького, яка була дружиною Суздальського князя Андрія Ярославича. Більше того, є припущення , що ім’я доньки князя, яка досі була відома, як Данилівна – Марина.
У центральній частині одного із перснів є зображення так званого "багра" –одного зі знаків, властивих знаковій системі династії князів із роду Рюриковичів. Знак був властивий князям, які володіли Північно-Східною Руссю. Такого типу родовий знак мав й Олександр Невський (1220-1263) –князь Переяславський, Новгородський і великий князь Володимирський. Але яким чином перстень зі знаком цих князів потрапив у Чорнівський замок, розташований на землях Галицько-Волинського князівства?
–Відповідь можна знайти у сімейно-шлюбних і династичних зв’язках князівських родів того часу, –пояснює Сергій ПИВОВАРОВ. –У першій половині ХІІІ століття найбільш тісні стосунки з князями північно-східної Русі мав Данило Галицький. 1250 року він видав свою доньку за третього сина князя Ярослава Всеволодича Андрія Ярославича, молодшого брата Олександра Невського. Між Данилом і його зятем склалися тісні стосунки. Відомо, що Андрій Ярославич брав участь у Льодовому побоїщі 1242 року. Однак його брат Олександр Невський 1252 року змусив Андрія залишити землі. Андрій опинився у Швеції і тільки 1256 року повернувся на Русь. Олександр Невський помирився з братом і дав йому Суздальське князівство.
–Але де перебувала Данилівна? Припускаємо, що дружина князя Данилівна та двоє синів Юрій та Михайло знайшли порятунок у Данила Галицького. Згідно з тогочасною практикою феодального господарювання, їй, напевно, надали землі і маєток, куди й увійшло Чорнівське городище. Тоді стає зрозуміло, звідки на городищі стільки цінних знахідок, зокрема, велика кількість жіночих прикрас, металевих застібок і накладок від палітурок книг. Якщо ж Чорнівська феодальна садиба належала доньці Данила Галицького, то ми можемо встановити її ім’я.
–У праці "Буковина. Загальне краєзнавство", укладеній жандармським командуванням №13, є цікава легенда про історію Чорнівки. Легенда розповідає про вродливу сільську дівчину на ім’я Маринка, яка мала чорні очі і всіма величалася Маринка Чорноока. Але таких імен серед жінок давньоруського часу не було –воно згадується практично лише раз "черниця Марина під 1252 рік". Мати Данила Галицького походила із Візантії, а тому в його родині давали відповідні імена: сини Лев і Роман, донька Софія. Отже, доньку князя Данила звали Маринка.
Що стосується двох інших перснів із зображенням триквестра, (гілки триквестра нагадують трикутник, найбільш відомий знак вічності, адже, за повір’ям, рослина, яка має три пелюстки, ніколи не засохне. –ред.) то цей знак веде нас в причорноморські степи до половецької знаті. Адже присутність половців на території Галицько-Волинського князівства досить добре зафіксована. Більше того, матір’ю дружини Данила Галицького була половчанка Марія. Отже, половецька княжна була бабкою Маринки Данилівни. Персні підтверджують, що серед жителів Чорнівського замку були й половці, і вони могли бути серед найближчого оточення княгині.
Два інші персні із олов’яних сплавів, вочевидь, належали дружинникам.
ДОВІДКА
Чорнівське городище –одна з найбільш досліджуваних давньоруських пам’яток Буковини. Відкрите відомим буковинським археологом Борисом Тимощуком і розкопувалось ним в 1977-1978 роках. 1985-1994 років його вивчали археологічні експедиції Чернівецького університету під керівництвом Любомира Михайлини та Ігоря Возного. 1999 року роботи на пам’ятці поновлено Сергієм Пивоваровим. Тут відбуваються практичні заняття студентів-першокурсників факультету історії, політології та міжнародних відносин ЧНУ.
