У селі Мигове на Вижниччині збереглися залишки залізоплавильної печі, якій понад 170 років. Місцеві жителі називали її гамарнею. Збудували доменну піч 1835 року.
– Гамарня була добротною: кам’яна, на вапняковому розчині, – розповіла старший науковий співробітник Чернівецького обласного центру з питань культурної спадщини Валентина ДУЩАК. – Залізоплавильню збудував поміщик В. Василько. Але подейкують, що кошти на будівництво печі виділила багата родина Шутаків.
На залізоплавильні працювали цілодобово. Як сировину протягом десяти років використовували руду з місцевих копалень, що неглибоко залягали на околиці села. Але згодом добування руди припинилося, бо вона мала незначний вміст заліза. З 1845 року завод працював на металевому брухті, який привозили з Хотина. А через п’ятнадцять років доменну піч закрили взагалі – через нерентабельність. Залізоробна піч добре збереглася до 1955 року. Того ж року були сильні дощі, грунт розмок, і половина печі відкололася і впала. Лише через двадцять два роки фундамент печі укріпили.
– Сьогодні у селі збереглися залишки залізоплавильної печі, – каже сільський голова Мигового Василь ІВАНЧУК. – Вони охороняються державою як пам’ятка старовини. Збереглося десь тридцять відсотків печі. Теперішня її висота лише 13 метрів, довжина 7,5 метра, ширина – чотири метри. Повз доменну піч пролягає екскурсійний маршрут Буковинськими Карпатами.