У 5-А класі Чернівецької гімназії №5 (директор Тетяна Мінакова) учні на уроках зовсім не відкривають підручників, працюють у групах по п’ятеро-шестеро, а вдома готуються до уроків самостійно, без батьків. Це – зовсім не ознака недбалості вчителя, а методи психолого-педагогічної системи "Розвивального навчання Данила Ельконіна – Василя Давидова". Суть цієї системи – перетворити навчання дитини на процес самопізнання, інтелектуальної і моральної самореалізації. Вона спирається на 50-річний досвід наукових і практичних досліджень у межах психологічної школи Леоніда Виготського. Вчителька української мови, заступник директора гімназії з навчально-виховної роботи, керівник експериментального майданчика Галина ФУРДИГА вважає, що саме з учнів, вихованих за цією системою, вийдуть майбутні лідери – сильні особистості, здатні розв’язати будь-які проблеми та не відступати перед труднощами.– Якщо в традиційній школі розв’язують задачі методом від загального до часткового, то тут – все навпаки, – розповідає Галина Василівна. – Діти в нас самі стають шукачами способу вирішення задачі, рухаються від дослідження до практики. Навіщо розв’язувати десятки однакових задач, якщо спосіб їх розв’язання один і той же? Тобто спочатку потрібно зрозуміти загальний спосіб, а потім лише його застосовувати. Наше завдання – сформувати у дитини теоретичне мислення вже у початковій школі. У традиційній школі найбільше навантажена пам’ять, для нашої ж системи головне – спостережливість та вміння логічно мислити.
За системою розвивального навчання працюють також учні 1-А, 2-Б, 4-Б класів початкової школи гімназії. Їх навчають вчителі початкових класів Ніна Паламар, Оксана Косован, Діана Пилип.
– Пропрацювавши чотири роки поспіль за методикою розвивального навчання, я помітила великі зміни у розвитку своїх учнів, – каже заступник директора з навчально-виховної роботи у початковій школі Ніна ПАЛАМАР. – Головне наше завдання – щоби вони мали велике бажання вчитися, з радістю ходили до школи, щоб на уроках вчилися виконувати не лише письмові та усні завдання, а спілкуватися, поважати одне одного. Для учнів перших-других класів головне – гра. Тому треба так побудувати роботу, щоб діти навчалися граючись. Наприклад, щоби привчити учня до того, що, перш ніж відповісти, треба піднести руку, я прикріпила до дошки малюнок дитини із зведеною рукою. Якщо хтось забуває піднести руку перед відповіддю, я вказую на малюнок, і дитина знає, що їй робити. Також привчаю учнів до того, що коли хтось відповідає, інші повинні уважно його слухати. Якщо хтось не згоден, він піднімає малюнок зі знаком "мінус", і навпаки. Якщо виникають питання – підносить зігнутий вказівний палець.
Гімназія № 5 – поки що єдиний у Чернівцях навчальний заклад, який працює за системою розвивального навчання. Її застосовують троє вчителів середніх класів гімназії (вчителі української мови та літератури Надія Каніна, Галина Фурдига, вчитель математики Ярослава Дроник). Наразі за цією системою навчається 5-А клас, або перший гімназійний. На жаль, треба подолати ще дуже багато проблем: не вистачає підручників, вчителів, далеко центр перепідготовки – аж у Харкові. Сьогодні система розвивального навчання затверджена МОН України лише на базі початкових класів, а в основній школі її застосовують як експеримент.
– Мій онук дуже добре вчиться за цією системою, – стверджує бабуся п’ятикласника Едуарда Магдалина КОСОВАН. – Логіки у нього аж забагато. Він намагається знайти відповіді на всі запитання і майже завжди їх знаходить.
– Я помічаю результати системи розвивального навчання, спостерігаючи за своєю донькою, – запевняє мати п’ятикласниці Оксани Тетяна СОКІЛ. – З нею цікаво спілкуватися, у неї надзвичайно розвинуте відчуття колективізму. Домашнє завдання з нею не роблю, хоча вважаю, що іноді дитині все ж потрібно пояснювати деякі речі, які їй важко зрозуміти. Я не хвилювалася, коли віддавала доньку до експериментального класу, бо знала її першу вчительку, яку дуже поважаю. Адже від вчителя залежить майже все.
– Моя дитина навчалася за цією системою з першого класу, – розповідає мати п’ятикласниці Соломійки Оксана КОЗУБ. – Ми дуже задоволені, тому що вона має своє бачення на ті стандартні речі, в аналізі яких інші діти губляться. Соломійка не боїться помилитися, бо переконана, що помилку завжди можна виправити. Вона завжди відстоює свою думку. Для неї не існує проблем, яких не можна розв’язати.
