Диспетчери станції швидкої допомоги окрім віку, адреси та імені хворого тепер обов’язково запитують і про номер кодового замка у під’їзді. Інакше потрапити до хворого буде дуже важко.– Проблеми з кодовими замками, коли медики не можуть потрапити у дім, ми відчули приблизно два роки тому, – розповідає головний лікар станції швидкої медичної допомоги Любов Човган. – Особливо це стосується таких районів, як бульвар Героїв Сталінграда, проспект Незалежності, вулиці Стасюка, Ентузіастів та Руської, де замок є майже у кожному під’їзді. Часто стається, що у кризовій ситуації люди просто забувають згадати про кодовий замок. Добре, якщо у пацієнта є стаціонарний номер телефона, і тоді наші працівники мають змогу перетелефонувати з радіотелефона і дізнатися код. А якщо телефонує з мобільного, такої можливості у нас немає, адже номер не визначається. Тож ми просимо всіх, хто до нас звертається, не забувати називати номери кодів.
Окрім кодових замків, допікають медикам недостатня освітленість під’їздів, відсутність номерів будинків, під’їздів, аншлагів з назвами вулиць.
– За нормами ми повинні доїжджати до хворого за 15 хвилин, – розповідає Любов Човган. – Але часто замість того, щоби надавати допомогу, змушені шукати номер будинку, під’їзду. І якщо на центральних вулицях наші водії і медики орієнтуються добре, то на околицях доводиться важко, особливо якщо немає жодних вказівників. Зазвичай, про це забувають мешканці приватних новобудов.
Вкотре швидка допомога апелює і до працівників ДАІ, і до міської влади з приводу заторів та шляхів об’їзду під час ремонту вулиць.
– Ми вже писали листи даішникам, аби суворіше ставилися до тих, хто не пропускає на дорозі швидку, – розповідає головний лікар. – А ще просили обов’язково повідомляти про схеми об’їздів, але поки що жодних змін не сталося. Про перекопані дороги, яких останніх часом багато, дізнаємося вже тоді, коли вони стають на заваді.
