
На шкільному подвір’ї та в школі тихо і порожньо. Лише в коридорі стоять двоє вчителів і тихо перемовляються між собою, і прибиральниця миє підлогу.
Заходжу до кабінету директора школи. Він, втомлений і знервований, розповідає про останні події, проте висловити власну позицію відмовляється.
– Досить того, що деякі "доброзичливці" вважають мене ініціатором цих подій, – каже він.
Проте вчителі, які, незважаючи на відсутність учнів, усе одно ходять на роботу, цілком поділяють позицію батьків.
– Я іноді мало по стінах не деруся, – скаржиться вчителька основ здоров’я Валентина ПЕТРАКОВИЧ. – Мене постійно болить голова, скаче тиск, а очі печуть, наче від вогню. Лікарі не знають, що зі мною.
Заходжу до класних кімнат. Учнів немає, лише кілька випускників прийшли зареєструватися для участі у зовнішньому тестуванні – антени антенами, але до вузу вступати треба.
– Я відчуваю на собі дію випромінювання, – стверджує учениця 11 класу Анжеліка. – Болить голова, хочеться спати. Причому ці симптоми у мене виникають лише у школі. Але погано, що школу закрили. Тепер всі готуються до зовнішнього оцінювання вдома. Хочу, щоб антени познімали!
За словами вчителів, найбільше від випромінювання страждають класи, вікна яких виходять саме у бік антен – 18, 32 та 33 аудиторії. Особливо погано всі почуваються на четвертому поверсі.
– У моїх учнів часто тече кров з носа, – розповідає вчителька математики Ірина КРИВОГО, чий кабінет розташований на четвертому поверсі. – І я постійно відчуваю нездужання на роботі. Нам від цього не дуже добре, що ми отак зараз тиняємося без роботи, але розуміємо батьків і підтримуємо їх. Пропущені теми потім будемо наздоганяти після уроків або по суботах.
За приписом Кіцманської районної прокуратури антени вже знеструмили, проте батьки налаштовані рішуче: вони пусять дітей до школи лише тоді, коли антени
повністю демонтують. А тим часом 21 лютого влаштують страйк перед вікнами райдержадміністрації.
– Понад 400 батьків вирішили відстоювати свою позицію, – розповідає депутат Кіцманської міськради, член батьківського комітету Світлана ПЕТРЕЧУК.– У нас постійно вимагають доказів, що антени винні у погіршенні здоров’я дітей. А які ми можемо дати докази, крім заляпаних кров’ю з носа зошитів?
Що ж до технікуму, то викладачі та студенти кажуть по-різному: одні стверджують, що зі встановленням антен стан їхнього здоров’я не змінився і нарікають на школу: мовляв, їй заздрісно, що всі гроші за встановлення антен отримує технікум. Інші ж несміливо зізнаються, що справді гірше себе почувають і просять не фотографувати їх – щоби не вигнали з роботи …