Підприємці, котрі бажають підвищити ціни на продукти, відтепер будуть зобов’язані декларувати свої наміри в місцевих органах влади і узгоджувати це рішення з ОДА. За словами міністра економіки Анатолія Кінаха, відповідна вимога міститься в постанові уряду, яку ухвалено 17 жовтня.
Міністр зазначив, що підприємці повинні будуть подавати заявки до місцевих структур влади, котрі вивчатимуть підстави для подорожчання і прийматимуть рішення. Таким чином влада отримає можливість регулювати ціни на продукти.
На виконання постанови Кабміну в області ухвалено відповідний проект розпорядження, повідомив Віктор ЛАЩАК, начальник Державної інспекції з контролю за цінами. Цей проект виставлено для обговорення, тож підприємці й звичайні громадяни мають приблизно місяць, щоби внести свої пропозиції. Лише після цього документ набуде чинності.
– Це розпорядження дозволить контролювати ціни на найбільш соціально важливі продукти харчування: олію, хліб, борошно, крупи та інші, – зазначив В. Лащак. – Сьогодні зобов’язані повідомляти владі про свої плани підвищити ціну на продукти харчування лише підприємства-монополісти. Таких в області лише два – Чернівецький хлібокомбінат та Неполоковецький комбінат хлібопродуктів. Що ж до інших виробників, гадаю, таке розпорядження не є безпосереднім втручанням у їхню діяльність.
Місцеві виробники продуктів харчування кажуть, що шукати, "звідки ціни ростуть", владі потрібно насамперед у стані вітчизняного сільського господарства.
Олександр ГУЦУЛЯК, в.о.
гендиректора ВАТ "Чернівецький міський молочний завод":
– Я прихильник ринкового регулювання цін, а не адміністративного. Держава може встановлювати, скажімо, торгові націнки у магазинах. А щодо контролю цін на рівні виробників – ми із задоволенням дамо всю інформацію органам влади, з цим немає проблем. У нашій сфері ріст цін має об’єктивні причини. Сировини мало, відповідно, всі, хто хоче отримати молоко, конкурують між собою, і ціни зростають. Скажімо, за рік закупівельні ціни літра молока зросли на 60 копійок. Отож подорожчала і наша продукція. Якщо доведеться обгрунтовувати ріст цін, ми це зробимо.
Стефанія ДЕМ’ЯНОВА, директор ТОВ "Тергіс":
– Доцільніше було б контролювати не виробників, а ринок сировини і енергоносіїв. Ціни не залежать від того, хочемо ми їх підвищити чи ні. Не ми їх встановлювали. На свій хліб ми ще цін не підвищували, трималися до останку, бо ще мали залишки сировини. А з понеділка не знаю, що буде, бо починаємо працювати на дорожчому борошні. Сировина, електроенергія і пальне для транспорту – основне в ціні нашої продукції. Навіть зарплата ролі не грає, бо, щоби вижити, уже давно сидимо на мізері і маємо мало працівників.
Економісти прогнозують, що подібні рішення зможуть затримати зростання цін хіба що на дуже короткий час. Економіці потрібні більш грунтовні реформи, щоби виробників ставало більше і в конкуренції між собою вони знижували ціни.
Ігор ГУБАТЮК, доцент економічного факультету ЧНУ:
– Практика різних країн знає як адміністративні, так і економічні регулятори цін. Краще використовувати економічні методи, бо адміністративна заборона підвищувати ціни може призвести до того, що товари взагалі зникнуть, їх продаватимуть "з-під поли". Владі насамперед потрібно боротися з монополізацією певних економічних структур. Якщо десь у Києві чи Дніпропетровську багато великих бізнесових структур і існує жорстка конкуренція, то у таких невеликих містах, як наше, присутній елемент змови. Щось подібне можна побачити на ринку: коли якийсь фермер хоче продати помідори на гривню дешевше, інші продавці помідорів починають з ним сваритися і погрожувати. Боротьба з недопущенням таких змов є у світовій практиці, але їх наявність дуже важко довести. Нашим чиновникам простіше видавати подібні розпорядження, ніж удосконалювати своє мистецтво в реальній протидії інфляції. Для цього можна було б, зокрема, зменшити податкове навантаження, спростити процедуру відкриття бізнесу – адже чим більше буде підприємців, тим сильнішою стане конкуренція.
Дається взнаки і політичний фактор. Вибори закінчилися, але невизначеність залишається: бізнесмени не знають, які обмеження їм введе завтра нова влада, скажімо, на
митниці, які канали перекриє. Через політичну невизначеність зростає ризикованість бізнесу. А винагорода за підприємницьку діяльність, як відомо, – плата за цей ризик.
Загалом цей метод впливу на ціни може дати ефект, але лише в короткотерміновому періоді. Гадаю, для наших підприємців з досвідом не проблема скласти довідку й обгрунтувати подорожчання хоч на 10%, хоч на 100%. З іншого боку, якщо ми йдемо до ЄС, на ринку дедалі більше відчуватиметься тиск імпортної продукції, і місцевим виробникам самим невигідно підвищувати ціни, щоби не втратити свого покупця.