Чернівчанка Галина Родигіна тримає коней з дитинства – першого свого коня вона придбала у 12 років за 120 рублів. Відтоді зі своїм Міражем вона не розлучалася. Кінь навіть до школи приходив – загороджував прохід і не впускав директора до приміщення. Кінь слухав свою господиню, немов собака, і навіть знав команду "Фас!" Потім у житті Галини Іванівни було ще багато коней – ще один Міраж, Князь, Васька, Зірка...Зараз у Галини Родигіної є шість коней – український верховий півторарічний Бобслей, легкоупряжники Легенда і Ліла, чотирирічна Ланка породи Новоалександрівський ваговоз, що важить 750 кілограмів і має зріст 1,7 метра в холці, та двоє уельських поні – Понтія і Моня (Моня найменша – важить 120 кілограмів і має понад 90 сантиметрів зросту). Пані Галина живе в окремому будинку на Роші і має де розмістити свій "табун". Про своїх вихованців жінка розповідає зі щирим захопленням.
Ревнощі – спільна риса всіх коней
– Кобила Легенда ображена долею, – каже Галина Родигіна. – Якось мені зателефонували із однієї бази і попросили приборкати кобилу. Коли я приїхала туди, побачила, що Легенда стоїть прив’язана десятками ланцюгів до дерева, шалено хвицається і ніхто не наважується до неї наблизитися. Щоби піддобритися до кобили, я взяла хліба і через годину вже змогла підійти до неї та вивільнити з ланцюгів. У цей момент усіх чоловіків, які до того спостерігали, що ж далі буде, неначе вітром здуло.
Потім виявилося, що в кобили цистит і гнійне запалення легенів, через це вона так себе поводила. Я викупила Легенду і тепер доглядаю за нею. Кобила мені платить вдячністю. Щоправда, дуже ревнує до інших коней. До речі, ревнощі – спільна риса усіх коней.
– А поні Моньку ми купили в Криму, – продовжує пані Галина. – Тоді ми придбали Моньку за 1000 доларів, а зараз навіть шестимісячне поні коштує не менше 3500 доларів. Ми називали Моньку "монтер’єром", такою вона була норовистою. Місяць я витратила на те, щоби привчити Моню ходити поряд. Та й зараз вона іноді показує свій норов. А ще любить увагу і обожнює, коли їй розчісують хвіст. Але якщо хтось чужий стане позаду неї – може хвицнути.
Для утримання в середньому потрібно 35 гривень на день
На своїх конях Галина Іванівна під час зимових свят катала охочих на Соборній площі. Каже, що за два тижні всякого наслухалася і надивилася.
– Люди іноді бувають такі кумедні, – каже пані Галина. – Часто перехожі мене питали, де я тримаю Моньку. Я жартома відповідала, що на балконі, а вони вірили і дивувалися: "І що, вміщається?" Я навіть нічого не заперечувала, коли казали, що ми з цирку, бо довести протилежне було просто неможливо. Ставало неприємно, коли Моньку впевнено називали ішаком і не вірили, що це поні. А якось йшла парочка, і хлопець сказав на Моньку, що це осел. А дівчина йому відповіла: "Сам ти осел! Це ж поні!".
Своїх коней господиня годує вівсом, дрібною картоплею, сіном, бубликами, яблуками і навіть мандаринами. Коні обожнюють ці ласощі. Випасає на стадіоні, що знаходиться неподалік. Долівку стайні застилає тирсою. Щодня вичісує їх спеціальною щіткою, а копита – гачком. На чищення однієї тварини витрачає не менше години. Коні це дуже люблять і ладні отак "чиститися" цілий день.
За словами Галини Іванівни, на утримання одного коня вона витрачає в середньому 35 гривень на день.
Не слід боятися цих тварин, інакше вони вам сядуть на голову
За словами пані Галини, коні дуже бояться люків та решіток серед дороги – вони відчувають, що під ногами порожнеча і тече вода, і намагаються перестрибнути ці перешкоди. А ще коні допомагають вилікувати багато хвороб. Через те, що температура їхнього тіла має 39,9 градусів, чоловікам, хворим на простату, радять їздити верхи на конях без сідла – таким чином вони вигріваються. Також за допомогою коней можна вилікувати виразку шлунка. Як відомо, ця хвороба часто виникає через надмірне хвилювання, а спілкування з кіньми дуже заспокоює. Коні неначе вбирають в себе всю негативну енергію.
– Якщо ви в поганому настрої, намагайтеся не виливати злість на коней, – радить пані Галина. – Інакше вони можуть відповісти вам тим же. Також не треба їх боятися, бо тоді тварини можуть сісти вам на голову. Щоби завоювати довіру коня, треба щодня приділяти йому хоча б годину. Якщо тварина побачить, що ви не заподієте їй нічого злого, вона слухатиметься і довірятиме вам.
