"Хто у домі господар?" – подружжя Нікітових відповідь на це запитання знає напевне. У їхній квартирі головними є домашні улюбленці – собачки Кнопа та Аза.
– Напевно, ніхто з людей і не звернув би увагу на звичайного сторожинецького дядька, якби поряд з ним не гавкали та не стрибали два чудернацькі створіння, – впевнений Дмитро Нікітов, власник собак. – А мої собаки таким чином створюють мені рекламу.
Господар впевнений
у "королівській" породі улюбленців
Натиснувши на кнопку дверного дзвінка квартири Марії та Дмитра Нікітових, ми одразу ж почули собачий гавкіт. Коли господарі відчинили нам двері, дві маленькі волохаті мордочки виглядали з-за ніг своїх господарів і голосно гавкали. Коли "сторожі" втихомирилися, ми змогли увійти до вітальні. Собаки сіли у кутку та чатували за нами.
– Це вони так не впускають до квартири чужих людей, – розповіла Марія Йосипівна. – Кнопа з Азою вважають цей дім своєю територією і ретельно стежать, щоб їхній спокій не порушували. Проте "своїх" вони зустрічають радо. Побачивши знайому людину, починають її лизати та тягнути за пальто чи штани у приміщення. А ще вони завжди проводжають улюблених гостей.
Недосвідченій людині здається, що Аза та Кнопа дещо схожі на дворняг. Проте Дмитро Нікітов переконає вас у протилежному.
– Дворняжок без хвоста не буває! – запевняє господар. – Я точно не знаю, якої породи наша старша собака Кнопа. Мені розповідали, що це порода "королівська". Подібної до неї я не зустрічав ніде. А Марічка бачила подібного собаку у цирку.
– Коли у Кнопи прорізалися зубки, вона температурила, – пригадує Дмитро Юхимович. – У неї розпухла мордочка, і вона тицяла головою у сніг. Тоді я звернувся до знайомого ветеринара. Щоби чоловік поставився до лікування серйозно, я обманув його, сказавши що Кнопу контрабандою привезли з Китаю. "Колись таку породу розводили китайські імператори", – вигадав я. Спочатку лікар повірив, а коли "розкусив" мене, почав вимагати від мене п’ять сотень доларів за лікування, адже, як він пояснив, потрібно закупити рідкісне обладнання.
– Це кімнатна тваринка, бо від неї абсолютно не пахне "собачим духом". Пам’ятаю, колись вона гавкала на чоловіка, коли він починав хропіти. А тепер хропить найчастіше сама Кнопа.
Через віконце авто вкусила працівника Калинки
Перші роки життя Кнопи Дмитро Юхимович носив її за пазухою. Він брав собачку із собою на роботу та в поїздки. Вона так звикла до їзди у машині, що й далі супроводжує господаря у справах. Зазвичай Кнопа сідає на своє "коронне" переднє місце поруч із Дмитром Юхимовичем. Інколи всідається водієві на коліна чи залазить йому на спину.
– Якось ми з Кнопою мало не стали причиною аварії, – пригадує Дмитро Юхимович. – Це сталося влітку. Сонце сліпило так, що не було видно, хто за кермом зустрічного автомобіля. Кнопа "балділа" на моїх колінах, заклавши лапи за руль. Коли під’їхало зустрічне авто, я на кріслі сховався у тінь так, щоби було видно лише Кнопу. Водій подумав, що за кермом собака. Його авто ледь не зіскочило у рів. Після цього випадку я більше так не жартую.
Тепер до мандрівок в авто приєднується й Аза. Вона, як і її мама, обожнює їхати до лісу. Проте грибів не розпізнає ні Аза, ні її мати. "Шкода, що я так і не зміг навчити їх цього", – каже пан Дмитро.
– Але натомість собачки дуже добре орієнтуються на місцевості, – додає господиня. – Вони так добре пам’ятають місця попередніх вигулів, що за кілометр-два починають гасати салоном автомобіля, просячись на вулицю.
А ще тваринки відчувають відповідальність за охорону автомобіля. Тому якщо у салоні перебувають Аза та Кнопа, чужим до машини краще не підходити. Якось Аза вкусила охоронця Калинівського ринку за те, що він її через віконце дражнив.
В автомобілі у Дмитра Юхимовича – всі умови для нормального пересування собак. Ззаду у машині – корм, спереду літрова банка з питною водою, у бардачку – цукерки "Рачки" та "Гусячі лапки", які полюбляють собачки-ласунки. А ще вони їдять шоколад, фісташки, груші та банани. Обідають собаки із рук господарів.
– Собачки зайняли особливе місце у нашому житті, – каже Марія Йосипівна. – І навіть якби мені пропонували мільйон доларів, я б ніколи не продала своїх улюбленців!
