Коли сім років тому Юлія Міщенко, лідер гурту "Таліта Кум", лише переїхала до Києва, почувалася "іноземкою" у бурхливому столичному житті. За роки наполегливої роботи невисока тендітна дівчина зі Львова вивчила суворі закони українського шоу-бізнесу. Перший альбом "Таліти Кум" мав назву "Іноземці", найновіша третя платівка закономірно називається "Шоу-бізнес!".
На студії звукозапису "З ранку до ночі" Юлія Міщенко розповіла кореспондентові "МБ" про особливості української музичної індустрії.
"Кожен чоловік хоче, щоби жінка відкусила від нього бодай шматочок"
– Шоу-бізнес – це стан, яким я сьогодні живу, – каже Юлія Міщенко. – Пісня "Шоу-бізнес!" є другим синглом до альбому. На неї також буде відео.
– Юлю, як почуваєтеся у колі чоловіків-продюсерів?
– Я не претендую на якусь впливову позицію, будучи продюсером. Це чоловічі прерогативи бути успішними продюсерами, ділити ринок і впливати на нього. Я ж дуже рано сформувалася як особистість, і кожен продюсер, бачачи мене і мою творчість, розумів, що у нього залишається дуже мало місця для втілення власних ідей. Коли я приходжу і кажу: "Ось я така, як є, зовсім не подібна до інших, специфічна та особлива, у мене свій погляд", – то це надто складно для продюсера, щоби він сказав: "О, клас! Я буду підтримувати твої ідеї, вони такі незвичні для нашого ринку. Ти про щось таке складне співаєш. Ти не співаєш "Я тебе кохаю – серце помирає", ти співаєш "Я люблю поїдати чоловіків". Але це класно!" Сьогодні для мене це вже зрозумілі речі, хоча раніше я страждала, і думала: "Ну, як же так! Я ж бачу, що людям подобаються мої пісні. В чому ж проблема?" Сьогодні я сама повинна знаходити шлях і спосіб, як цим займатися.
– У житті ви теж така леді-вамп, як у пісні "Упс!"?
– У пісні образ досить легковажний. Я намагалася зробити відео смішним, щоби кожен, хто дивиться, сприймав його весело. Стосунки між чоловіком і жінкою – завжди непроста історія. У нас в альбомі є ще одна пісня, яка позначена чоловічим і жіночим символами – "Дзеркальце Венери"і "Щит Марса". "Мен-Вумен" ми її для себе називаємо. Там є такі рядки: "Ми як білі ведмеді і як пінгвіни, що живемо на різних полюсах". Я завжди намагаюся над усіма історіями трохи іронізувати. Мені це допомагає жити. Так само щодо того, що "я люблю поїдати чоловіків". Це своєрідний жарт і моя життєва позиція. Я не чекаю, коли чоловік прийде, щось мені скаже, не скаже чи завоює. Гадаю, для більшості сучасних українських жінок і дівчат стала реальністю така ситуація, коли жінка мусить сама активно будувати своє життя і стосунки з чоловіками. Мені подобається фліртувати з чоловіками та життям.
Для краси – вода без газу та гарні думки
– Чи не плануєте найближчим часом змінити імідж?
– Я вже стільки разів змінювалася! У мене волосся було довжиною до ліктя, до плеча, я його фарбувала в усі можливі кольори – була чорною, рудою тощо. Зміна зовнішня тягне за собою зміну внутрішню. Коли щось кардинально змінюєш зовні, значить хочеш щось кардинально змінити в житті. Сьогодні я ще не закінчила певний життєвий етап, в якому мені комфортно. Зараз у мене триває етап виходу за межі просто музичного проекту. Планую робити дещо ширше, ніж те, що в "Таліті Кум". Тому для мене важливо зберігати статус кво і бути приблизно такою. Але у відео, гадаю, експерименти зовнішні будуть. Вони потрібні і цікаві.
– Які у вас методи підтримання зовнішньої краси?
– Я намагаюся пити багато води без газу, до того ж не пити після їжі. Намагаюся їсти більше "живої" їжі і менше синтетичної, рафінованої. Намагаюся частіше перебувати на природі, тому що це найкращий антидепресант і спосіб для людини відновити гармонію із собою та світом. Дуже важливий момент – позитивно мислити. Усі проблеми і хвороби – породження наших думок. Потрібно відкидати негативні думки, злість, самопоїдання, страх, невпевненість у собі, а на їхнє місце ставити "Я – молодець, я обов’язково усього досягну".
– Не було бажання, маючи філологічну освіту, писати книги?
– Я зараз пишу книжку. Коли я ще жила у Львові, мала багато друзів у літературному середовищі. Вони мене давно підбивали щось написати. Одне з моїх оповідань, яке я віддала у публікацію, досі кочує антологіями. Воно досить смішне і дитяче, але його усі передруковують. Я вже сама вигадала собі пояснення, чому треба написати книжку: щоби не залишитися в історії української літератури письменником одного оповідання. Люди ж потім не будуть знати, що у мене був цілий стіл оповідань, а подумають: "Дивна була дівчина – написала одне оповідання, його всі надрукували, і все". Вже написано п’яту частину книги, повністю складено план.
– Як ставитеся до того, що прихильники дедалі частіше називають вас не Юлею, а Талітою?
– "Таліта Кум" – більше, ніж Юлія Міщенко, у тому сенсі, що вона несе певну енергію та ідею. Юлія Міщенко – людина, яка живе своїм життям з певними цілями, боротьбою, зароблянням грошей. А "Таліта Кум" – квінтесенція того, що напрацювала Юлія Міщенко. Коли до мене звертаються Таліта, ставлюся до цього позитивно. Це питання досі залишається для мене невирішеним. Наприклад, під яким іменем вести телепроект– бути Юлею Міщенко чи Талітою Кум? Коли я починала у Києві, мені казали: "Ну, нащо тобі знову називатися як гурт? Називайся своїм іменем, як Чичеріна чи Вінницька". Але коли зі мною працює група людей, не правильно колективну енергію називати своїм іменем. Музикантам буде приємніше сказати "Я працюю в "Таліті Кум", ніж "Я працюю з Юлею Міщенко". Таким чином ці два бренди існують паралельно.
