– Я механічним кущорізом спилював пруття і знаходився нижче від свого напарника Олексія Сороцького, – розповідає Іван Гуцуляк, який 14 лютого поблизу села Слобода-Комарівці на Сторожинеччині біля залізничної колії з напарником розчищав від кущів та чагарників прилеглу територію.– Працювали на невеличкому схилі. Приблизно о 14.30 механізм відкинуло назад, а в цей час Олексій послизнувся на мокрому камінні і ногою втрапив під різак. Все сталося миттєво.
Олексій був при свідомості, дивився як тече кров і казав: "Кому тепер я такий буду потрібен!" Ми з хлопцями зателефонували до племінника Олексія Сороцького – Миколи. Той швидко легковою машиною повіз пораненого до Сторожинця. А вже там за нього взялися лікарі райлікарні. Я провідував Олексія і в Києві, і був вражений професіоналізмом тамтешніх мікрохірургів, їхнім ставленням до хворих. Саме тоді вони молодій жінці приживили відкушену собакою руку. Там таких випадків чимало.
Нога трималася на шкірці
Мати 29-річного Олексія Сороцького досі не може прийти до тями після того, що трапилося з сином.
– Я поралася біля хати, коли приїхали обидва мої онуки – Микола та Валентин, – розповідає Віоріка Дмитрівна. – Сказали, що Льоня, так ми називаємо Олексія змалку, зламав на роботі ногу і йому потрібен в лікарні чистий одяг. А самі білі, як стіна! Тепер дивлюся на черевик сина, що стоїть під лавицею, й думаю, як з нього лікарі витягали ніженьку, що на шкірочці трималася. Але про це я довідалася пізніше. Льоня нас всіх тримав на своїх плечах – мене, двох онуків, бо дві дочки на заробітках за кордоном. Навіть одружитися не мав часу. Господи, допоможи йому, щоби міг ходити обома ногами! Я вдячна всім, хто допомагав моєму синові.
– У нас саме відбувалися збори мешканців села, коли повідомили про нещастя, – каже сільський голова Слободи-Комарівців Марія ЛЕОНТІЙ. – Люди давали гроші, хто скільки міг. Олексій раніше був лідером молоді села, мав неабиякі артистичні дані. Одне слово, Олексія односельчани дуже поважають.
До Києва їхали десять годин
Як розповідає головний лікар Сторожинецької районної лікарні Матвій Плегуца, покаліченого робітника привезли після обіду. За нього одразу взялася бригада хірургів, анестезіологів та травматологів.– Діагноз – травматична ампутація правої ноги на рівні нижньої третини правої гомілки, травматичний шок, – каже Матвій Дмитрович. – Насамперед зупинили кровотечу, обробили рану й здійснили фіксацію ампутованої частини і консервацію її – приклали холодну воду 5-6 градусів тепла. Поступово стан хворого стабілізувався, допомогли й протишокові засоби. Одразу зателефонував до Києва в інститут хірургії й трансплантології імені О. Шалімова. Питання транспортування пацієнта узгодили із черговим лікарем та завідувачем відділення. Відправили Олексія Сороцького машиною швидкої допомоги в складі анестезіолога, медсестри та двох водіїв.
Разом з головним лікарем райлікарні необхідну допомогу пораненому надавали начмед Олександр Войцеховський, завідувачі травматологічним та анестезіологічним відділеннями Юліан Попович та Василь Манчук, травматолог Ігор Плегуца, хірург Іван Цира. Заслужений лікар України Матвій Плегуца віддавна має тісні зв’язки з київськими колегами.
– Впродовж останніх семи років це вже третій такий випадок,– констатує він.– Перші два стосувалися відрізаних рук. Серед покалічених була й 18-річна дівчина-робітниця. Ми відправили їх до Києва, там кінцівки оживили і нині ці люди повністю володіють ними.
Як розповів лікар-анестезіолог Юрій ЗИМА, до столиці вони добиралися десять годин: далася взнаки ожеледиця зі снігом, туман. Крім цього, в Києві ще й заблукали – замість того, щоби поїхати на вулицю Героїв Севастополя, де розташований інститут, подалися на вулицю Героїв Сталінграда.
– Дорогою хворому давали знеболювальні препарати, – каже Юрій Володимирович, – а ще Олексій весь час хвилювався, що залишиться без ноги. В інституті хірурги чекали на нас всю ніч, і коли ми приїхали, одразу взялися за операцію, що тривала п’ять годин.
Ми зателефонували до мікрохірургів, які оперували Олексія.
– Насамперед зазначу, що вельми грамотно попрацювали лікарі Сторожинецької лікарні. Ми ж, у свою чергу, хвилювалися, чи приживеться відрізана нога, до якої понад 14 годин не надходила кров. Адже оптимальний термін для пришивання після нещасного випадку – до восьми годин, – розповідає науковий співробітник, мікрохірург відділення мікросудинної і пластичної хірургії Національного інституту хірургії і трансплантології імені О. Шалімова В’ячеслав КІРІМОВ. – Операцію почали о 5.30. Ми виділили нервові пучки, артерії, судини і зшили їх. Нас вразило, що непошкодженим залишився великоберцевий нерв – він знаходився в клаптику шкіри шириною до п’яти сантиметрів. Нерв важливий тим, що відповідає за чутливість пальців і тонус судин. Без ускладнень пройшли сьомий, дев’ятий і одинадцятий дні – це три критичні пороги в мікрохірургії.
А ось що повідомив нам колега В’ячеслава Кірімова хірург Єгор ТЕРЕХОВ:
– Нині стан хворого нормальний, наразі стежимо, щоби не було гнійних нашарувань на окремих ділянках пришитої ноги. Наступного тижня хочемо застосувати апарат Єлізарова, і сподіваюся на краще. Олексій стане на милиці.
Крім київських лікарів, за своїм дядьком доглядає племінник Олексія – 22-річний Микола. Каже, що лікування прогресує.
– Почуваюся добре й кажу велике спасибі своїм рятівникам, – сказав нам по телефону Олексій, в якого шостого березня день народження
