У Виженці на Вижниччині родина відомого колекціонера, художнього винахідника Михайла Фірчука, якого нема з нами вже п’ятнадцять років, удома зберігає вишукану колекцію писанок, народного одягу, виробів із дерева і мріє про власний музей."Завдяки винаходам майстра, писанки зберігаються сотні років"
– Батько був і гончарем, і
кушніром, і килимарником, – розповідає дочка колекціонера Оксана ФІРЧУК. – Усе життя він присвятив збору писанок та виготовленню власних художніх творінь. Нині маємо п’ять тисяч писанок і кожна – з неповторним орнаментом. Батько збирав писанки разом із мамою у різних регіонах, починаючи із сімдесятих років. Окрім писанок, є одяг – вишиті сорочки, киптарі, глиняний і дерев’яний посуд, вироби із дерева, вишивка і ткацтво. Тривалий час слабким місцем у справі батька було збереження писанок. Але він розробив ефективний спосіб їхньої консервації. Цей спосіб дає змогу зберігати писанки сотні років. Батько розрізав яйце, виймав з нього вміст і на внутрішню поверхню тонким шаром наносив укріплювальну суміш з клею та тирси. Потім обидві половинки склеював настільки точно, що цього і не помітиш. У липні 1980 року тато навіть отримав Авторське свідоцтво від Держкомітету СССР у справах відкриттів та винаходів за "спосіб отримання декоративного виробу із яйця".
– Перш ніж створити щось цікаве, батько мусив довго виносити в душі задум, – ділиться Оксана Михайлівна. – І лише тоді, коли серцем відчував, що задум визрів, давав йому життя. Коли показував свої знахідки, любив повторювати: "Ось ці вишивки із Підзахаричів і Шепота, ці – з Розтік, а писанки – з Багни та Черешеньки". З 1988 року через перелом хребта батько був прикутий до ліжка, але все одно вивчав свою колекцію, багато читав, листувався з фахівцями. По пораду до батька зверталися спеціалісти у галузі народного мистецтва з Москви, Петербурга та Києва.
Незважаючи на те, що батько не міг ходити, ще п’ять років він малював писанки, а я допомагала. Часто переверталися фарба і віск, а тому тато надумав викладати писанки бісером. За ці роки я і сама створила сто писанок великих розмірів з узорами із бісеру.
Були гості навіть
з британського Королівського музею писанок
– Перед Великоднем ми з чоловіком замовляли у священиків різні писанки, – розповідає дружина майстра Марія ФІРЧУК. – Часто лотками купували яйця і міняли їх у господинь на різноманітні писанки. Були у багатьох селах – це і Путила, і Сергії, і Мигове, і Верховина, і Космач. Як придбали машину, у вихідні їздили в різні області. Коли чоловік лежав хворим, посилав нас із
донькою до майстринь, які жили у різних селах. У них ми купували писанки з дивовижними візерунками.
Окрім цього, руки чоловіка творили із деревом справжні дива. Любила спостерігати, як зі шматка деревини він виробляє якусь річ. Потім на поверхні робить орнаментальні надрізи, в які вставляє смужки, кружальця, прямокутники з різнокольоровою гамою бісеру, металу, перламутру.
Майстрам свого краю Михайло Корнилович любив розповідати, що червоне дерево, необхідне для інкрустації, яке росте в далеких африканських країнах, можна знайти й у нас. Трапилася якось йому стара груша, а в ній серцевина – червоного кольору. Знайшов майстер і яскраво-жовте дерево, і зелену деревину – шматок зламаної черешні, який довго пролежав на зеленій траві у тіні.
Оглянути багатство колекціонера поки що нема змоги. Родина лише закінчує ремонт на другому поверсі будинку, де буде виставлено колекцію. Про окремий музей близькі колекціонера лишень мріють, бо не вистачає фінансів. Тимчасово писанки зберігаються у скринях, де для кожного яйця є окрема ніша. А скриньки ці лежать одна на одній – їх тут сім-вісім десятків. На кожній писанці є номер, а у зошиті під відповідним знаком записано її історію. Сьогодні у будинку можна побачити цей записник Михайла Фірчука. Тут є точні координати писанкарок з різних сіл. Також є й альбом для відгуків відвідувачів.
– До нашого дому приїжджало багато інших колекціонерів писанок, – зауважує Оксана Михайлівна. – Були відвідувачі з Австралії, Австрії, Німеччини, майже з усіх країн колишнього Союзу. А якось до нас завітали гості з Англії, де є Королівський музей писанки. Англійці дуже хотіли побачити розмаїття наших писанок. А люди з африканських країн люблять фотографуватися у наших вишиванках. Крім того, їм була цікавою історія зібраних писанок, а тому вони приїжджали з перекладачами.
