Тридцятиоднорічний Костянтин Ільїн запросто тягне руками бензовоз вагою дев’ять тонн – виконує цю фантастичну вправу він дуже швидко – за 25 секунд вони з бензовозом долають 20 метрів. І це далеко не все, що може найсильніший чоловік Буковини і всієї Західної України, який став переможцем богатирського турніру на приз Василя Вірастюка у Тернополі, а днями переміг на богатирських іграх у Коломиї.
Найцікавіше, що стронгменом Костянтин став випадково: рік тому його знайомий побачив, як він "тисне" ногами у одній із чернівецьких "качалок" одну тонну 350 кілограмів і запропонував зателефонувати капітану збірної богатирів Василеві Вірастюку.
– А що ще може стронгмен (той, хто займається силовим багатоборством)?
– Щоразу на змаганнях ми виконуємо нові вправи. Наприклад, "супер-йок" (пронести "коромисло" вагою 310 кілограмів на відстань 20 метрів), "прогулянка фермера" (пронести дві "валізи" вагою по 125 кілограмів 40 метрів), перекидання колеса вагою 400 кілограмів. Усі ці вправи стронгмени виконують на час – перемагає той, хто робить це швидше.
На богатирських турнірах виступають майстри спорту, чемпіони світу, лише я туди випадково потрапив – усі досі дивуються, що я займаюся сам, ніколи ніде не виступав. А почав їздити на змагання і відразу став посідати призові місця.
– Як же ви стали таким богатирем?
– Закінчив фізкультурне відділення університету, служив в армії у Югославії, брав участь у бойових діях. Згодом працював у відділі швидкого реагування "Сокіл". Потім побачив безперспективність цього заняття і пішов у комерційні структури, де нині і працюю.
За порадою знайомого я зателефонував Василеві Вірастюку, який запропонував приїхати на кваліфікацію. Я дуже переживав, чи зможу підняти вагу. Зміг!
– Коли споглядаєш вашу фігуру, аж дух перехоплює: скільки ж років потрібно, щоби так "накачатися"?
– Я вже 17-ий рік "качаюся". Зараз у мене за зросту 1 метр 83 сантиметри вага 133 кілограми. Об’єм біцепса – 53 сантиметри, грудна клітина – 1 метр 50 сантиметрів, талія – метр.
– У вас у роду були такі богатирі?
– Батько розповідав, що мої дядьки були такими сильними – коли застрягав кінь, вони запросто його витягали. Але то усе на рівні розповідей. Вважаю, людина сама себе робить. Я ж тренувався у залі п’ять років і бачив: приходить хлопець із чудовими фізичними даними і хлопець із посередніми, але цілеспрямований. Дивишся, за рік-півтора другий випереджає першого.
– А як тіло реагує на такі шалені навантаження?
– Тіло поступово адаптується до богатирських вправ. Коли я вперше ніс щит вагою 182 кілограми… Тиснуло на груди, ні дихнути, в очах темніє… А зараз несу і почуваюся нормально. Звичайно, бувають травми – рвуться зв’язки тощо. А в одного спортсмена під час виступу тріснула кістка на нозі – не витримала навантаження.
– Купити одяг людині з півтораметровими плечима також, напевно, непросте завдання?
– У мене на спортивних штанах напис – "Василь Вірастюк. Богатир" – це його фірма. Я купую спортивний одяг у нього. А костюми доводиться шити на замовлення. Але це також непросто – замовляєш одне, а тобі шиють зовсім інше.
– Харчуються богатирі також по-богатирськи?
– Нам слід їсти більше, але жирів – поменше, бо жир перевантажує печінку та інші органи. Майже не вживаю смаженого, їм лише те, що корисне. Наприклад, смажену картоплю майже не вживаю. У будь-якому разі мені слід їсти більше, ніж іншим. Наприклад, Василь Вірастюк їсть рідко, але багато – м’яса мінімум півкілограма за один прийом.
Я не рахую, скільки з’їдаю, але знаю точно, що більше, ніж будь-який чоловік. Пригадую, коли служив у Югославії, де годували чудово, я з’їдав за день 70 яєць – 10-15 із жовтками, а інші – лише самі білки.
"Юнаком часто бився, коли бачив несправедливість"
– Ви вже стільки років качаєтеся, а… навіщо?
– Коли я почав виступати, усі дивувалися, що я стільки років тренувався і не виступав. Бо спортсмену, який не виступає, важко зберегти стимул.
У мене ж була мета: стати ще
сильнішим. Справді, були моменти, коли я заходив до чернівецьких залів і розумів, що мені там немає що робити – я ті снаряди вже давно переріс. Я вже досяг такої форми, що якби почав займатися, то розвалив би снаряди. Скільки я загнув їх у залах…
– Чи доводилося у житті застосовувати свою силу?
– Випадків було багато. Битих – море. Юнаком часто бився, коли бачив несправедливість. Пригадую, якось… але то не для преси. Розумієте, у мене ж рука автоматично реагує, коли хтось зачіпається. У мене навіть в армії було прізвисько Тайсон.
– Вирішувати якісь питання людині, у якої плечі мають
півтора метра, наприклад, у ЖРЕПі чи кабінетах чиновників також простіше…
– Мені простіше розмовляти з людьми. Вони ж розуміють, що ми можемо зустрітися і не в кабінеті, а в іншому місці. Не те, що я буду переслідувати – звичайно, що ні. Просто у людини спрацьовує інстинкт самозбереження.
Навіть в університеті легше було вчитися. Викладач каже: "Четвірка". А я: "То може "5?". Він у відповідь: "Тоді "5" (сміється).
– А які незручності створює чудова спортивна форма?
– Важко йти вулицею, коли багато людей. Люди ж, коли йдуть, не дивляться перед собою – отож мені доводиться йти й вгинатися. Бо ж когось зачепиш – падає, ображається…
Василь Вірастюк якось сказав, коли ми на День міста йшли Львовом: "То ж я можу піти, як танк!".
"Допомагаю
дружині в усьому"
– Вам хтось допомагає?
– Дуже допомагає генеральний директор групи компаній "Кредо-капітал" Євген Полодюк. Відпускає завжди на змагання, допомагає перевезти чи змонтувати спорядження. Він завжди каже, що справжньому таланту слід допомагати, бо бездарність сама проб’ється.
– Дружина, напевно, пишається, що її чоловік – найсильніший в Західній Україні?
– Вона звикла.
– А боїться?
– Та ні. Я ж позитивний герой. Добрий.
– То, може, і по господарству усе робите?
– Авжеж. Дружина працює косметологом. Я допомагаю в усьому – і готую, і прибираю. У мене ж троє синів – сім, чотири і три роки – треба працювати. Мене переважно мати виховувала, то навчила усього.
– Про тих, хто качається, чомусь склався стереотип: "качок – двох слів зв’язати не може". А як ви почуваєтеся серед українських богатирів?
– Це чудові, розумні і освічені люди. З ними надзвичайно цікаво. А які жартівники! Василь Вірастюк – найперший. Якось він майстрові з ремонту автомобілів написав довіреність на автомобіль від руки на фотокалендарику зі своїм зображенням. Та коли "даішники" побачили довіреність – ледь не впали зі сміху. І на машині у нього замість номера знаєте, що написано? БОГАТИР!
– Пропозицій як богатиреві від криміналітету не надходило, щоби не пропадала така сила?
– У мене свій світ – я туди нікого не хочу впускати. Робота – тренування – сім’я. Я ніколи не ходжу на дискотеки чи ще кудись, щоби мені могла надійти така пропозиція.
– Знаю, що ви хочете про-вести богатирські ігри у Чернівцях…
– Так, я звернувся до Миколи Федорука з пропозицією, щоби під час святкування 600-річчя Чернівців провести "Богатирські ігри". Він підтримав. Цього року на Петрівському ярмарку ми організували виступ, на якому стронгмени тягнули вантажівку, піднімали вантажі, щоби перевірити, як воно буде. Відбулося усе
успішно.
– А про що мріє найсильніший чоловік Буковини?
– Хочу стати чемпіоном світу – найсильнішою людиною на планеті. І, звичайно, мрію про доньку – сестричку для моїх трьох синів.