Є така книжка – "Бесіди з катом". Її автор, польський журналіст і вояк Армії Крайової Казимир Мочарський, просидів колись майже рік в одній камері з бригаденфюрером СС Юргеном Штроопом, який керував ліквідацією варшавського гетто. Під час 2-ї світової війни Армія Крайова воювала проти гітлерівської Німеччини, але після війни підкремлівська польська влада гуртом визнала своїми ворогами і СС, і АК. Згодом Штроопа розстріляли, а Мочарський, відсидівши 10 років у в’язниці, вийшов на волю і написав згадану книжку. Про неї як таку я, можливо, ще колись поговорю окремо, а наразі переповім лише один епізод.
Отож, кар’єра Юргена Штроопа була найбезпосередніше пов’язана з Україною: зокрема, він займався вистежуванням львівського підпілля, забезпечував охорону будівництва автомагістралі Львів-Сталіно, а також встиг побувати начальником СС і поліції в Кіровограді, Миколаєві та Херсоні. По-своєму Штрооп Україну любив і рішуче був налаштований по закінченні переможної для ІІІ Райху війни оселитися на наших славнозвісних чорноземах. "Гаразд, але що б ви зробили з українцями? – логічно поцікавився Мочарський. – Виморили б голодом? Вивезли б за Урал?". Як виявилося, Штрооп мав значно ефективніший і "гуманніший" план: винищувати українців – безглуздо, бо, по-перше, хтось мусив би працювати на його безмежних угіддях, а українці – витривалі працівники; по-друге ж, українці дуже гарно співають, і Штрооп зовсім не хотів позбавляти себе такої втіхи. "Але, – не відступав Мочарський, – як би ви змогли довго тримати у покорі такий численний народ?" – "Просто, – відповів Штрооп. – Треба лише змусити їх забути, що вони – українці. Ми б залили їх дешевою горілкою, яку вони так люблять, і відібрали б у них книжки українською мовою. Цього досить".
Так от, порівнюючи впродовж останніх шістнадцяти років динаміку розвитку в Україні книговидавництва та горілчаної промисловості, важко позбутися враження, що всі наші уряди – незалежно від задекларованих кольорів – орієнтуються у своїй діяльності на узгоджений з Гімлером план бригаденфюрера СС Штроопа. І лише раз на рік, потрапивши у середині вересня до Львова, я на п’ять днів змінюю свою думку. Бо раз на рік у середині вересня десятки письменників, сотні видавців і тисячі читачів з’їжджаються на Львівський міжнародний книжковий форум. Звісно, пити у зв’язку з форумом українці не перестають, але, крім пива, коньяку і горілки, раптом починають ще й масово скуповувати книжки. Так було і цього року, і побачили всі, хто туди приїхав, що воно добре.
Особливо добре виглядав проведений (вже вдруге) у межах форуму літературний фестиваль. Як завжди, велику групу різножанрових письменників привезли до Львова поляки (Богдан Задура, Даніель Одія, Катажина Грохоля, Марек Краєвський, Міколай Лозінський, Ігнаци Карпович). Не відстали і німці, представлені Марселем Байєром, Фрідріхом Кренке, Юдит Кукарт, Джені Ерпенбек, Романом Графом та ін. Делегації з Росії не було, зате був легендарний еміграційний письменник і літературознавець Петро Вайль, чиї висловлювання з приводу путінської "демократії" змусили перетворитися присутнього в залі російського консула на клоуна. Найпотужнішою – як на мій смак – була на фестивалі група балканських письменників: Алек Попов (Болгарія), Звонко Каранович, Горан Петрович, Михайло Пантич (Сербія), Ренато Баретич, Зоран Ферич (Хорватія). Майже всі вони, до речі, взяли участь у презентації спецчисла "Потяга 76" під назвою "Балканський експрес" (чернівецьке видавництво "Книги-ХХІ"). Ну і, ясна річ, зустрілися з читачами усі найвідоміші українські літератори – Андрухович, Винничук, Забужко, Жадан, Прохасько, Дереш, Курков, Малярчук… Одне слово, повна діжка письменників і гарних книжок, тож я тепер знову маю про що вам писати.
Єдиною ложкою дьогтю на форумі став, як не дивно, знаний любитель меду Віктор Андрійович Ющенко. Тобто ні, я розумію, що візит Президента був для нас усіх великою честю. Я лише не розумію, який піар-ідіот перед самими виборами так спланував цей візит, що тисячі людей в суботу по обіді виявилися на кілька годин заблокованими і не могли ні ввійти до Палацу мистецтв, ні вийти з нього. У результаті хтось не встиг на свій потяг, хтось спізнився на власний творчий вечір, батьки не могли прорватися до дітей, а покупці – до видавців. Усі спроби пояснити щось про залишені в Палаці речі, квитки і гроші розбивалися об мур охоронців, які зі штроопівською незворушністю відповідали: "Аб’єкт зарєжимлєн". "Краще б уже Президентом був Янукович, – сумно жартували учасники з гостями. – Той би принаймні на форум не приперся".
Тому, шановний Вікторе Андрійовичу, дозвольте звернутися до Вас з одним проханням. Я оце чув, що кілька фракцій розпущеної Вами Верховної Ради знову хуліганять і погрожують зірвати дострокові вибори. То Ви, може, накажіть своїм церберам "зарєжиміть" Верховну Раду. А на Львівський форум, який і в найгірші роки кучмізму залишався "простором свободи", приходьте наступного разу купувати книжки без охорони.
