Якось до завідувача відділення урології лікарні швидкої медичної допомоги Ігоря Арійчука підійшли двоє бізнесменів, яких він колись оперував. "У відділенні лежать дві бабусі, у яких немає родичів. Що їм потрібно з ліків? Напишіть список – ми все купимо".
Відділенням урології лікарні на Фастівській зараз любо пройтися: замість обшарпаних дверей – нові, далі по коридору – палати, ремонт в яких за свій кошт зробили колишні пацієнти або просто гарні люди.
– Людина може мати маленький бізнес, але допомагає, – розповідає Ігор Корнійович. – А є такі, що дуже багаті, а не допоможуть, бо вважають, що коли захворіють, їх відвезуть до Києва чи ще кудись.
Я оперував і мільйонерів. Так, потім, за декілька днів, їм фрахтували літак, забирали, щось робили. Але першу допомогу надавали на Фастівській.
Ми робимо все, щоби лікарня стала кращою. Голова облради Шилепницький також нам допомагає. Він знає цю лікарню. Усі інші якось бояться Фастівської. Краще піти до елітної лікарні, а тут – чорнороби…
Пішов якось на Калинівський ринок як прохач. Хоча мене там чудово знають – на жаль, вони часто потрапляють в аварії. Прийшов, записався на прийом. Сказав, що мені нічого особисто не потрібно, але ж ваші співробітники потрапляють до нас. Візьміть хоча би одну палату – зробіть ремонт. Можливо, забули, можливо, мають більш глобальні проблеми…
Зараз у тому ж відділенні урології, де лікуються відомі люди навіть із сусідніх областей, кипить робота: операційну обкладають мармуром, ним же обкладають звичайну палату.
Це усе – добрі справи колишнього пацієнта й відомого у краї керівника фірми "Колос", депутата облради Георгія Березовського. Він не бажав афішувати своєї доброчинності й погодився спілкуватися лише після того аргументу, що його приклад гідний наслідування, що, можливо, хтось із небідних людей Буковини прочитає цей матеріал і зрозуміє, що нині в усьому світі люди пишаються не золотими ланцюгами й триповерховими будинками у "царських селах", а добрими справами.
– Я потрапив до цього відділення випадково, – розповів Георгій Березовський. – Я міг лікуватися у Києві, мене просили, переконували. Коли захворів, привезли сюди – ніхто не знав хто я, я не мав ні ложки, ні миски. Мені усе принесли, прийняли. Перед операцією я дав гроші на ліки, а вони не беруть. Кажуть: "Ми дізналися, хто ви. Ви стільки зробили доброго для охорони здоров’я: ремонт у діагностичному центрі, відділенні штучної нирки, онколікарні". Я усе ж таки перерахував гроші – то медики на ці гроші нові двері у відділенні встановили.
Чому я вирішив зробити ремонт в операційній та палаті, поясню на простому прикладі. Уже в перші дні лікування був вражений чудовим харчуванням у лікарні. Я запитав: "Звідки ж ви годуєте так добре?" Мені розповіли, що допомагають фермери з навколишніх сіл. Тоді я подумав: "Я не фермер – отож повинен допомогти, чим можу".
Знаєте, є таке прислів’я – "У труни кишені немає". Є багаті, а є "загарбники". Дитиною я ходив до румунської школи і при зустрічі цілував багатому руку – то рука у нього була у мозолях від роботи. Хочеш бути по-справжньому багатим – сій добре на цій Землі. Саме в цьому призначення Людини.
Хто ж допомагає лікарням на Буковині?
n Обласній психіатричній лікарні: ТОВ "Чернівцібакалія", приватний підприємець Василь Чоботар, "Формаркет", церковні громади сіл Хотинського, Вижницького, Кіцманського, Новоселицького районів, хімзавод, монастир села Банчени.
n Міській дитячій клінічній лікарні: Арсен Яценюк (передав 75 тисяч гривень на апарати для штучної вентиляції легень у реанімації), громадська організація "Наша Україна", В’ячеслав Добровольський – фірма "Техно", Василь Ватаманюк – цегельний завод, Лілія Папієва, сільський голова села Рідківців Василь Корнецький, міська влада.
n Лікарні швидкої медичної допомоги: Чернівецький хімзавод, В’ячеслав Добровольський – фірма "Техно", "Розма", сільськогосподарські підприємства області.
