Чернівці – майданчик для історичних фільмів

Тут є і "Одеса", і "Париж"

На Буковині другий тиждень поспіль триває кіноекспедиція – телекомпанія "ПРО-ТВ" спільно з Національною кіностудією ім. Довженка знімає десятисерійний фільм про видатного співака і артиста Леоніда Утьосова. У фільмі задіяно чимало українських і російських кінозірок: Богдан Бенюк, Раїса Недашківська, Олексій Горбунов, Марина Олександрова, Марат Башаров. Про саму стрічку та особливості зйомок у Чернівцях ми розмовляємо з головним режисером Георгієм Ніколаєнком.

– Чому саме Чернівці, адже Утьосов у нашому місті не бував?

– В Одесі – рідному місті Утьосова – ми дивилися натуру. Це ж події 1910-13 років, а вона вже зовсім інша. Натомість Чернівці таке унікальне місто, що тут можна знімати все – і Одесу, і що завгодно, і все буде один до одного.

– Чи правда, що і Париж ви маєте намір тут знімати?

– Так. Будемо знімати.

– А де саме?

– Річ у тому, що я не знаю назв вулиць, але ми знайшли три місця, де будуть паризькі проходи. А щодо фасадів – у нас багато "проїздів", де ми будемо знімати просто фасади і просто будинки. Місто – унікальне! Я тут знімав свою першу стрічку "Народжені бурею" 25 років тому. Тож місто мені знайоме. І коли мені запропонували Чернівці, я сказав: так, це чудово.

– До речі, за ці роки щось змінилося в місті чи збереглося таким, яким ви пам’ятаєте?

– Місто дивовижно збереглося. Я не беру до уваги всі ті прояви сучасного життя – реклами, вітрини, євровікна на перших поверхах, де всілякі магазинчики. А загалом великих змін немає. І я би, щиро кажучи, будучи на місці міської влади, Чернівці не змінював, я би все це беріг, як зіницю ока. Тут просто готовий майданчик для історичних фільмів.

"Зірковий десант"

у Глибокій

– Крім того, кажуть, ви будете знімати ще й в одному з райцентрів – Глибокій – на вокзалі. Які там будуть епізоди?

– Там ми знімемо два епізоди. Зокрема, 21-й рік, коли Утьосов із Одеси від’їжджає до Москви. У Глибокій ми будемо знімати в ролі Утьосова дуже відомого російського актора Марата Башарова. А загалом у мене є шість Утьосових. Це ж немале життя – 87 років він прожив. Ми показуємо його життя фрагментами: народження, три роки, десять, потім юні роки – це вже грає Володя Жеребцов, якого ви зараз бачили на майданчику, за ним – Марат Башаров, це вже середній вік, і нарешті – народний артист України Богдан Михайлович Бенюк грає Утьосова з 50 років і до смерті.

– Олексій Горбунов грає у вас досить одіозну постать...

– Так, він грає Мішку Япончика.

– А це достовірно, що Утьосов був знайомий із Япончиком, чи просто художній домисел?

– Вони не тільки були знайомі, а й приятелювали. Познайомилися ще зовсім юними. Япончик був старшим років на чотири-п’ять, але вони підтримували досить дружні стосунки. Це справді достовірно, тому що взято зі спогадів самого Утьосова та його сучасників.

За Утьосова співає київський актор

– Чи правда, що ваш фільм буде зроблено в досить рідкісному жанрі – музичний серіал?

– Важко було би зробити фільм про Утьосова без музики і співу. Спочатку, коли я прочитав сценарій – його написали Аркадій Інін та його учениця Павловська, – там було 86 музичних номерів. Виходило на кожну серію від восьми до дванадцяти пісень. Це неможливо, як на мене, можна з таким успіхом просто зняти ревю і не мучитися з кіно. Для кіно ж цікава людина з її долею. Тому для нас важливо відстежити становлення людини – як він став Утьосовим.

– Але ви не відмовилися від музичних номерів?

– Я їх дуже відчутно скоротив. Намагався робити їх тільки там, де вони природно вплітаються в драматургію. Наприклад, Утьосов співає в нас десятирічним. Це було насправді: він просто у дворі чув десь із вікна одну з арій і вивчив її, а потім співав перед своїми першими слухачами у дворі. Потім у нього був цирковий період – це буде окрема серія. Згодом пішов у театр. Утьосов був дуже талановитим у всьому, хоча не мав освіти. І ось коли він щось співає на театральній сцені – це вписується в драматургію. Або, наприклад, співає в ресторані – це також не випадає із сюжету, а тільки доповнює його.

– І хто ж співає за Утьосова?

– У Києві, в театрі російської драми, є актор Євген Лунченко. Він співає – один до одного Утьосов. Записав нам уже 32 номери. Він, до речі, не тільки як Утьосов може співати. Є в нього і програма за Вертинським. Головне, що Утьосов у нього виходить не старий, яким ми його здебільшого пам’ятаємо, а молодий, від якого і записів, мабуть, не залишилося. А коли в нас Утьосов уже в поважному віці – ми використовуємо його оригінальні записи.

– Спостерігаючи за зйомками, я помітила, що у вас виникають певні технічні труднощі. Наприклад, не вдається зупинити цікавих перехожих. Може, вам місцева влада недостатньо посприяла?

– Ні, навпаки, місцева влада нам допомагає. Зокрема, ДАІ перекриває дороги. Річ у тому, що знімати у місті, та ще й історичне кіно – це надзвичайно важко. Ось, бачите, стовпи залізні стоять – ви навіть уваги не звернули. А це наші стовпи, а там – наша тумба. Ми цими деталями змушені прикривати щось сучасне. Часом буває, що стоїть машина на вулиці, і немає господаря. Доводиться її затуляти спеціальними щитами. Крім того, вулицю треба перекривати з двох боків, робити так зване оточення не тільки для машин, а й для людей. У людей, які цим займаються, повинні бути рації. На жаль, у нас поки що не той рівень, як, наприклад, в американців. Там кожен член групи має свою рацію. Якщо він потрібен – із ним можна негайно зв’язатися. Ми ж поки що використовуємо голосові зв’язки. Але загалом нам у Чернівцях дуже комфортно працюється.