Садгорою ширяться чутки: нібито на території міської лікарні №4 розвелася сила-силенна сов, а це погана прикмета. Та й дивно якось: узимку більшість з них відлітає на південь, а ці вже котру зиму сидять у кронах лікарняних ялинок й по-філософськи споглядають на лікарів та пацієнтів. Підозріло також те, що жодна людина не чула ніколи, як вони кричать. Мовчать, як риби, і усе тут.

Мудро дивляться і поїдають мишей

– Вони з’явилися у нас п’ять років тому, – розповідає головний лікар В’ячеслав Гусаківський. – Чому зимують саме тут? Напевно, через те, що тихо, охайно у нас. Діти і дорослі у захопленні. Коли до нас приходять пацієнти, то одразу запитують: "Де ж ті сови, про які усі говорять?" Старожили Садгори кажуть, що, мабуть, окремі пари сов вивели пташенят у нас й вирішили після цього залишитися. Що цікаво: наші сови ніколи не кричать. Знаю, що існує прикмета, ніби сова кричить на біду, але наші мовчать, як риби. Ніхто не чув їхнього поважного "Угу!" Хоча у лікарні, трапляється, що хтось і помирає, але наші птахи мовчать.

До речі, сови – символ мудрості. Пригадайте: символом передачі "Що? Де? Коли?" є саме ця сова – пугач.

Щоби переконатися у справедливості слів головного лікаря, стаємо під ялиною, де нарахували 25 сов. Вираз обличчя (чи морди?) у них був захоплено-скорботний – одразу видно, що живеться їм добре. Птахи із цікавістю спостерігали за новими людьми, які бозна для чого розглядали їхні лапи і дзьоби. Коли це заняття птахам набридло, вони меланхолійно перелетіли на сусідню липу і застигли у позі: "Господи, чому ж я така розумна?"

– Взимку наші сови постійно сидять на ялинках, – каже інженер з охорони праці лікарні Юрій Дячук, – іноді перебираються у крони інших дерев, наприклад, липи. Нібито ховаються від людей, хоча із цікавістю розглядають перехожих. Ніхто їх не годує, вони вночі полюють на мишей. Вранці сторож лише прибирає залишки. Хоча гризунів не так вже й багато. Дивляться мудро, головами кивають.

Також пан Юрій розповів, що раніше у саду лікарні жили білки. Якось навіть забігли до бухгалтерії й поперекидали усі папери. А останніми роками їх замінили сови.

Сова кричала

15 років, але усі живі-здорові

– Наскільки унікальним явищем є зимівля сов на території лікарні, де не бракує цікавих перехожих? – цікавимося у завідувача відділу природи Чернівецького краєзнавчого музею Ігоря Скільського.

– Це не унікальне явище, але цікаве, – погодився орнітолог. – У Чернівецькій області зустрічається й гніздиться 10 видів сов. Вухата сова, яка зимує у Садгорі, – найбільш чисельна й розповсюджена, оскільки більшість інших видів – рідкісні, які зникають, підлягають охороні й занесені до Червоної Книги України.

Значна кількість особин вухатої сови, які гніздяться у нашій області, відлітає взимку на південь. І лише невелика частка птахів зимує у рівнинній частині Чернівецької області чи неглибоко у передгір’ях.

Удень сова сидить у кронах дерев, а вночі вилітає на полювання. Полює на мишовидних гризунів, приносячи цим користь. Птаха з’їдає мишу разом із шерстю та кістками, а неперетравлені рештки відригує у вигляді погадки (відриг).

Гніздяться сови з березня (залежно від погодніх умов, можливо, й пізніше). Вухата сова гнізд не будує, а займає гнізда інших птахів. Із сотні гнізд вухатої сови, які я знайшов за останні 10-15 років: у 95 відсотках вона заселила гніздо сороки, у 4 – сірої ворони, у 0,5 – канюка чи інших денних хижих птахів, 0,5 – крука (ворон – російською). Якщо поспостерігати за сорокою, то у 90 відсотках вона будує нове гніздо. Тобто на близько розташованих деревах можна побачити старе гніздо сороки, з якого забрано дашок, гілки і перенесено на нове гніздо. Старе гніздо заселяє сова.

У більшості випадків вухата сова займає старі гнізда, а може виганяти господарів зі щойно збудованого гнізда. Вона розвалює дах і заселяє чужу будівлю та виводить пташенят.

Кількість вухатої сови залежить від кількості мишовидних гризунів. Чисельність виду циклічно змінюється. До речі, цей рік був "врожайним" на мишовидних гризунів.

Удень сови сидять на деревах, а вночі – полюють. Ця птаха чудово бачить вдень, але, на відміну від денних хижих птахів, полює вночі.

Із криком сови ("Пу-гу! Пу-гу!") у народі існує багато забобонів. Наприклад, що сова кричить на покійника.

Наведу приклад. З 1989 по 2002 роки я жив на вулиці Буковинській, навпроти обласної лікарні. Там постійно кричала сова, особливо навесні, у період розмноження. Кричали щовечора протягом останніх 15 років, і я ще живий, як бачите, і сусіди здорові. Тобто, йдеться про народний абсурд. Також кажуть: якщо вона сідає на дах будівлі, це так само до покійника. Річ у тім, що, наприклад, одного із видів сов – хатнього сича – можна досить часто побачити на дахах будівель. Коли у селах взимку палять пічки, він сідає удень на димохід, гріється від теплого повітря. Водночас на горищі будинку полює на мишей, отож приносить користь.

Також Ігор Васильович пояснив, чому садгірські сови не кричать.

– Бо немає потреби! Сова кричить (своєрідний спів цього птаха) навесні. Річ у тому, що для розмноження пара займає певну гніздову територію. Якимось чином слід повідомити особинам свого виду чи іншого, який займає подібну екологічну нішу, що територія зайнята.

Жоден вид сов нашої фауни колоніями не гніздиться, а лише окремими парами, які живуть далеко одна від одної. Сови об’єднуються взимку у зграї, а навесні утворюють окремі пари й займають власні гніздові території. Влітку такі скупчення не зустрічаються.

Щодо мудрості сов, то Ігор Васильович висловив певні сумніви.

– Гадаю, така репутація за цими птахами закріпилася випадково. Сова вухата, як на мене, не виглядає на мудру. У пугача, наприклад, поведінка поважніша. Можливо, причина у тому, що удень сова ховається від людей. Якщо її й побачить хтось ненароком, то насправді може вирішити, що перед ним дуже мудра птаха: сидить поважно, крутить головою, уважний погляд великих очей. До речі, у сови очі розташовані не по боках, як в інших птахів, а подібно до людини. Можливо, саме ці обставини й народили міф про мудрість сов. А так, скажімо, воронові птахи, наприклад, набагато мудріші.