Білосніжні й кольору шампанського, з хмарами пишних шлейфів і приталені міні – ряд весільних суконь в орендованому цеху чернівецької ткацької фабрики чекають на відправлення. Кожну з них дбайливо запакують у чохол із логотипом, додадуть пару рукавичок і сумочку (подарунок фірми) й надішлють нареченим Риги, Петербурга, Нью-Йорка чи Південно-Африканської Республіки.
"Двох тисяч вистачило на дві швейні машинки, оверлок і місяць зарплати"
– Поки що не постачаємо свої сукні в Австралію, в Канаду, – зазначає 27-річний приватний підприємець Олександр ЯНОВСЬКИЙ. – Але обов’язково будемо. В Україні продаємо свої сукні лише рік: власники вітчизняних салонів досі не відвикли від ширпотребу і совдепівських фасонів, а ми орієнтуємося на світову моду.
Три роки тому Олександр зі своїм другом Віктором Сластьоновим (йому зараз 25) мали лише ідею, дві тисячі доларів на двох і жодного поняття про жіночі "рюшечки-блискітки" (Віктор закінчив факультет іноземних мов, Олександр – економічний). Просто розуміли, що вигідніше продавати речі, на які покупці грошей не шкодують.
Спершу була розвідка боєм: Олександр створив сайт фірми, яка нібито продає весільні сукні, розмістив на ньому кілька фотографій з інтернету. Почали надходити замовлення на віртуальні сукні з-за кордону. Тому потрібно було негайно робити ці сукні реальними. Двох тисяч вистачило на дві швейні машинки, оверлок і місяць зарплати для модельєра і швачок.
– Перші півроку продавці тканин на "Калинці" дивилися на нас, як на ненормальних, – пригадують партнери. – Два чоловіки ходять, купують якісь тканини, мереживо. Потім звикли. Тепер тканини з Італії виписуємо чи відправляємо менеджерів.
У просторому закрійному цеху одна з дівчат саме приклеює золотисте мереживо до сукні на манекені. "Оздоблені золотом моделі дуже популярні", – пояснює модельєр Оксана КОЛОТИЛО. Вона працює тут від заснування фірми і лише днями завершила роботу над сукнями нової колекції. Спокусливі моделі корсетів з
пишною спідницею на стегнах, які залишають частину талії нареченої оголеною, – це власний винахід Оксани.
"Легше товар до Африки відправити,
ніж до Білорусі"
В останніх новинках світових подіумів Віктор з Олександром орієнтуються не гірше модельєрів. Кажуть, що дотримуються європейського стилю, а не дизайну виробів "madе in Волока". При цьому економити намагаються на всьому, крім якості. Співвласники фірми, за необхідності, і проводку в цеху полагодять, і роботу за столяра чи будівельника виконають. Але складніше за все, кажуть, було освоювати премудрощі вітчизняних законів і постанов:
– Перше замовлення було найважчим – на митниці виявилося, що вказали не той рахунок. Мусили самі їхати за кордон переводити готівку. Зараз найважче надсилати товар до Білорусі. Там такі порядки на кордоні, що до Африки легше товар відправити.
90% своїх клієнтів підприємці ніколи не бачили. Власники весільних салонів з Італії чи Німеччини домовляються про поставки і торгуються з підприємливими чернівчанами телефоном або через електронну пошту, і замовляють сукні з фотографій на сайті.
"Вони купують картинку і наші слова", – пояснює Олександр. Щоби картинка виглядала переконливіше, на рекламу сайту і зйомки колекцій з моделями світового рівня підприємці витрачають значну частину свого прибутку. А щоби довіряли словам, виконують 99% своїх обіцянок. "Один відсоток – це форс-мажор", – пояснює Олександр.
Для працівників систему оплати праці Віктор і Олександр вигадали самі. Чим більше суконь виготовить швачка, тим більше їй заплатять за кожну з них. Але вакансій швачок сьогодні аж шість. "Лише починаєш ознайомлювати з умовами роботи, дехто одразу кривиться – бояться роботи. Дуже важко знайти людей", – скаржиться підприємець.
Нещодавно підприємці відкрили салон весільних суконь у Чернівцях, щоби бачити "живих" клієнток і вивчати їх смаки. Тут теж не обійшлося без ноу-хау. Перед величезним дзеркалом у магазині звели справжній подіум. Доки родичі спостерігають, як по ньому дефілює майбутня наречена, їх пригощають солодощами. Аксесуари до сукні – також за рахунок фірми.
Собі ж власники поки що жодних подарунків і розкошів дозволити не можуть. Усі заробітки вкладають у виробництво. Щоби зекономити на опаленні, на зиму навіть перебралися до тісної комірчини-кабінету з тепловентилятором (щодня за електрику в орендованих приміщеннях лічильник накручує 250 гривень). У кабінеті столи з двома комп’ютерами і стосом заповнених резюме. З прикрас – лише фото стрункої білявки. Наречена, – пояснює Олександр, – майбутня VIP-клієнтка салону "Slanovskiy".