Цього року вже другий врожай кавунів дозріває на полі Миколи та Людмили Глушків, а якщо вересень буде погожий, то зберуть і третій. Поле їхнє розташоване в урочищі між Новодністровськом та селом Ломачинці. Подружжя Глушків вже п’ятий рік вирощує кавуни не гірші, ніж в південних областях. І навіть кращі, бо екологічно чисті.
– Наші кавуни, без перебільшення, чисті, ростуть без будь-яких нітратів, – розповідає Людмила Йосипівна. – Є в Новодністровську хвора дівчинка, яка дуже тяжко сприймає більшість продуктів. То її мама для дитини бере кавуни лише в нас.
– Чому вирощуєте саме кавуни? Адже тутешній клімат лише цього року нагадує херсонський?
– Я здавна мріяв про кавуни, – каже Микола Олександрович. – Мабуть, у крові в мене є потяг займатися їхнім вирощуванням. Ще мій прадід за царських часів займався цим. Колись вони з родиною в Ломачинцях брали в оренду землі і засаджували їх кавунами. Тоді клімат був сприятливий – роки теплі, сонячні. Згодом часи змінилися, не до господарювання було. А в 70-х роках вже мій дід займався вирощуванням кавунів. Великі площі сіяли. Потім знову була перерва. Отак наш рід ще з прадіда любив вирощувати цю культуру. Лише б погода дозволяла.
Людмила Йосипівна розповідає, що спочатку змушені були експериментувати. Адже наприкінці 90-х тут ніхто не вирощував кавуни. Пробували один сорт, інший, вивчали, як вони почуватимуться в нашому кліматі. Люди побачили, що кавуни добре ростуть, і собі почали садити.
– То "кавунову" традицію започаткував Микола Олександрович?
– Виходить, так. Вже п’ятий рік серйозно займаємося кавунами, – каже чоловік. – 1992 року спробували започаткувати цю справу. В урочищі біля села Калюс об’єдналися шість сімей і взяли в оренду 16 гектарів землі. Місце там дуже затишне – поле розташоване у низині, захищене від вітрів і добре прогрівається сонцем. Там завжди на сім-вісім градусів температура вища, ніж навколо. Для кавунів – справжній рай. Все поле засіяли кавунами. До того ж не під плівку, а просто в грунт. Врожай був надзвичайний, навіть ми не чекали таких результатів. Зібрали 180 тонн кавунів. Великі ягоди виросли, декотрі важили до 16 кілограмів. Продавали тоді у всіх навколишніх областях, навіть до Києва возили. Дорогою нас дорожна міліція зупинила. Кажемо: "Свої кавуни веземо, ось всі документи є". А вони не вірять: "Не можуть тут рости кавуни, як в Херсоні" – казали. Добу нас протримали. А коли в селі підтвердили, що ми й справді їх тут виростили, – відпустили.
Щоправда, наступного року землю нам більше не дали.
А зараз ми використовуємо свої паї. На 30-ти сотках засадили кавуни, а решта – помідори, перець, капуста. Поруч ставок взяли в оренду. Займаємося розведенням риби – тут є короп, білий амур, товстолобик і навіть щука.
Зараз кавуни садимо під плівку, вони так краще ростуть. Плівка вигріває коріння, воно росте вглиб і витягує соки з підгрунтових вод. За сприятливих погодних умов ці ягоди самі ростуть, жодних пестицидів не потрібно.
– Для чого ж тоді їх додають?
– Виростити кавун – копітка робота. А якщо розсипати полем мішок селітри, то і догляду особливого не потрібно. Я ж, наприклад, перед висадкою роблю ярочки, в них засипаю перегній. Потім додаю багато води, щоби перемішати все з грунтом – оце і є мій стимулятор для росту. Тому наші кавуни – екологічно чисті. Головне, коли кавун зав’язується, – погода. Якщо в цей момент дні, а головне – ночі теплі, тоді кавуни будуть добротні. Далі їм і прохолода не страшна. Наприклад, минулого року літо було дощове, гарячих сонячних днів було мало. А в нас кавуни були все одно гарні.
Декілька років тому на Сокирянщину вигідно було возити кавуни з Півдня. Нині не вигідно, бо люди й самі вирощують не гірші.
– Наприкінці липня перші кавуни вже зібрали, – пишається Микола Олександрович. – Навіть не довелося везти на базар, просто з городу купували. Деякі приїздили вантажівками, по сто кілограмів брали. Днями дійдуть другі кавуни. Якщо вересень буде теплим, то й треті зберемо.
9-08-2007, 14:05
0
4 756