Про Чернівці, куди вокально-інструментальний ансамбль "Пісняри" прибув не вперше, учасники легендарного гурту замріяно говорять: "Красиве місто – історичне". Під час останнього концерту, що відбувся дев’ятого лютого в залі обласної філармонії, кореспондент "МБ" поспілкувалася із легендарними артистами."Наші пісні радянських часів – ті, які народ любить"
– "Пісняри" вже не вперше у Чернівцях. Цього разу приїхали з концертом у рамках туру чи на запрошення друзів?
– Ми приїхали на запрошення друзів. Раз на місяць ми виступаємо у Трускавці або Моршині. А Чернівці недалеко, тому завітали й сюди.
– Яка зараз у вас географія виступів?
– Україна, Білорусь, Росія. У країнах Заходу буваємо рідше. Раз на три-п’ять років буваємо в Америці, Ізраїлі та Німеччині – там, де проживає російськомовне населення. В Австралії, щоправда, ніколи не були...(посміхаються – ред.).
– А де частіше буваєте?
– Зараз частіше виступаємо в Україні, ніж у Росії. Найближчим часом їдемо у тур вісьмома містами Росії. Будемо виступати у Москві, Пемзі, Чебоксарах, Казані, Самарі та інших містах. А з третього березня їдемо до Запоріжжя, Дніпропетровська, Житомира, Вінниці, Хмельницького, Харкова. Білорусь – маленька, тому ми там не часто виступаємо.
– Де тепліше приймають?
– І в Росії, і в Україні. Скрізь добре приймають. Наші пісні радянських часів – ті, які народ любить. Приходить та публіка, яка хоче їх слухати. В українських містах – у Львові, Чернівцях чи Харкові – публіка сприймає однаково добре.
– На сайті "Піснярів" теперішній склад ансамблю відрізняється від того, що виступав у Чернівцях раніше. Чому так?
– Коли помер наш керівник Володимир Мулявін 2003 року, колектив розділився. Артисти розійшлися, тому існує чотири склади. Головне те, що ми достойно несемо мистецтво "Піснярів". І нічого страшного у цьому немає. Все-таки ансамблю вже 38 років. Крім того, усі пройшли школу "Піснярів" з Мулявіним. Хтось пішов і створив свій колектив. Такі процеси відбувалися тривалий час. Але головне, що глядач задоволений.
– Чотири колективи з однаковою назвою? У голові не вкладається...
– Наш анасабль має зареєстровану назву. Але й інші колективи також так само називаються. І всі мають роботу. Пригадую ситуацію: на день міста з’явилося запрошення виступити в Сочі, Армавірі і Новосибірську. І скрізь хочуть "Піснярів". Ну, нехай собі їздять. Головне, щоби ті склади "Піснярів" гідно співали. Наскільки мені відомо, виступають вони гідно.
– Ті артисти, які вийшли на сцену в Чернівцях, від початку працювали з Володимиром Мулявіним?
– Звичайно. Лише не найперший склад, а останній склад 90-х років, який працював з Володимиром Мулявіним. Він пішов з життя, а ми продовжуємо його справу.
– То інших можна назвати псевдо-"Піснярами"?
– Ті теж працювали в ансамблі. Хтось влади захотів, а це гірше за все. Але двоє людей потім повернулося. Клавішник працював з 1987 до 1993 року. Гітарист їздив працювати до США з 1992 до 1998 року. Школу пройшли всі. Просто хтось йшов, але потім повертався.
– Як публіка в Білорусі сприймає чотири склади "Піснярів"?
– Ніяк. Працюють? Ну, й нехай! Міністр культури Білорусі приїздив на наш концерт. Сказав: "Велике спасибі за виступ". Ретро-колективи, наприклад, "Самоцвєти", мають по три-чотири склади одночасно. На жаль...Але що вдієш?
"Концерти затримувалися, але костюмів не губили"
– Чи знайомі ви з артистами, родом з Буковини? Наприклад, із Софією Ротару?
– Звичайно, ми часто виступаємо на збірних концертах у Кремлі в Москві або в палаці "Україна" в Києві.
– Чи запам’яталися особливі моменти, пов’язані з Софією Ротару?
– Найближче з нею був знайомий Володимир Мулявін. Пам’ятаємо її, коли ми виступали у Севастополі 1994 року. Усі артисти жили на кораблі – Кіркоров з Пугачовою, потім Ротару приїхала. Ротару прийшла до Мулявіна в каюту. Вони про щось поговорили. Ми випили по сто грамів горілки, як добрі друзі. Ось такий випадок, пов’язаний із Софією Михайлівною.
– Траплялися останнім часом пригоди під час концертів?
– Концерти затримувалися...(роздумують, – ред). Апаратура, начебто, ніколи не горіла. Костюмів не губили. Але одного разу барабанщик забув сорочку в готельному номері Трускавця. Довелося одягати майку, а вже на неї концертний халат.
– В Трускавці можна ще й відпочити...
– Та ні! Ми їдемо туди тільки виступати.
– А водичку попити?
– Водичку п’ємо у Моршині. Приїжджаємо туди лише на два дні, даємо два концерти і одразу їдемо. А курс лікування не проходимо.
– У санаторіях Трускавця відпочивають і зірки, і політики. Чи не зустрічалися з кимось?
– Дуже багато разів. Навіть з Адміністрації Президента приходили до нас на концерт восени.
– Чи бачите ви на своїх концертах молоду публіку?
– Звичайно, особливо на днях міст.
– У чому ж секрет довголіття "Піснярів"?
– Наші пісні – дуже гарні. Їх будуть слухати ще сто років. Композиції "Березовий сок", "Вологда", "Олеся", "Александріна" стали шлягерами.
