
Ця проблема не нова. За кілька років дирекція гімназії перепробувала усі можливі методи: ставила знаки "В’їзд заборонено", шлагбаум, зверталася до ДАІ. Однак це не допомогло. Діти сподіваються, що живий заслін перед школою напоумить батьків більше не заїжджати у двір.
– Ми мусимо розпочинати уроки з пікетування, – розповідає директор гімназії №2 Тетяна Дурицька. – Адже усі інші методи виявилися неефективними. Зрештою курсування автомобілів у невеличкому дворі – це дуже небезпечно. Деякі школярі побоюються йти через двір. Окрім того, вулиця Гоголя вузенька і закінчується біля вулиці О. Кобилянської тупиком, тож водії змушені розвертатися у нашому дворі. Вулиця, до речі, дуже слизька, і школярам важко добиратися до гімназії. Хоча ми неодноразово зверталися і до комунальників, щоби вони її розчистили.
– Зараз ожеледиця, і ми боїмося, що машина, яка проїжджає вулицею Гоголя, не встигне зупинитися, може трапитися нещастя, – розповідає учениця 10-Б класу Тетяна. – Крім того, машини заїжджають на територію гімназії, незважаючи на те, що там граються діти.
– Ми не можемо відчувати себе у безпеці навіть на шкільному дворі, – стверджує учениця 10-Б класу Ольга, – мусимо йти і оглядатися, чи не їде машина. Шкільний майданчик перетворився на майданчик для розвертання машин. Ми би хотіли попросити водіїв: якщо ми не займаємо їхнє місце на дорозі, хай вони не займають наше на тротуарі.
За словами директора школи Тетяни Дурицької, деякі батьки не зважають на жодні заборони. Щоранку у двір школи може заїхати понад 20 машин.
Така акція учнів та вчителів – це насамперед бажання привернути до себе увагу і батьків, і влади.
– Ми змушені були таким чином розказати про свої проблеми, – каже Тетяна Федорівна. – За ці дні були випадки, коли, незважаючи на заслін дітей, водії намагалися проїхати до школи чи розвернутися. Якщо ситуація не зміниться, ми будемо продовжувати свої протести, звертатися до ДАІ, щоби з 8.30 до 9.00, а потім з 12.30 до 15.00 обмежили рух автомобілів на вулиці Гоголя, аби наші учні, яких є понад 600, могли спокійно себе почувати і в школі, і за її межами.