Першого лютого чернівчанин Федір Затоковий відсвяткував своє 90-річчя. І не у домашніх капцях та на пенсії, а на роботі – у колі колег та однодумців. Не повірите. Цей вродливий і моложавий чоловік до сьогодні працює завідувачем лабораторії з горіха грецького Придністровської дослідної станції садівництва. І це ще не все. Напередодні ювілею Федір Тихонович повернувся з Італії із симпозіуму, де доповідав про новостворені сорти. Не сидів перед телевізором він і під час "помаранчевої революції", навіть застудився, коли йшов разом зі студентами до стін облвиконкому.

Федір Тихонович виходить щодня о пів на восьму на роботу, звідки повертається вже затемна, пише наукові праці, працює у лабораторії.

А із настанням тепла разом із колегами їздить у відрядження по області на 10-15 днів, під час яких пішки ходить від села до села: шукає нові зразки горіхів.

Прадід прожив

113 років

– Я не думаю ніколи про свій вік, – розповідає. – Хіба що іноді згадаю щось із дитинства. І як подумаю, що це було до колективізації, – аж не віриться. Щодо довголіття, то мій прадід, розповідають, прожив 113 років.

Федорові Тихоновичу просто ніколи старіти чи хворіти: науковець робить добру справу – виводить разом із колективом нові сорти горіхів й щиро вірить, що в Україні незабаром зашумлять горіхові гаї.

– Немає подібної культури, яка найближчими десятками років у нашій країні мала би такий потенціал, як горіх, – пояснює. – Ось приклад: за 1999-2002 роки Україна отримала 49 мільйонів доларів за реалізацію різних плодів, з них 34 – за реалізацію горіха. Сімдесят відсотків!

Чернівецька лабораторія – єдина (!) в Україні, тому конкурентів у нас немає. Починали виводити нові сорти ми з Валентиною Іванівною Сайко, зараз над темою працюємо учотирьох – я, науковий співробітник Людмила Федорівна (моя донька) та два лаборанти.

Результати багаторічних досліджень – це створеня 14 сортів горіха грецького, 9 з яких занесено до Державного реєстру сортів рослин України.

Нещодавно Федір Тихонович повернувся із симпозіуму з горіха грецького, який відбувався у Соренто (Італія). Після доповіді буковинського вченого американці, іспанці, французи виявили величезний інтерес до презентованих українських сортів.

– Ми домовилися з іспанцями, що будемо передавати їм живці своїх сортів, вони вирощуватимуть їх і відправлятимуть нам у контейнерах. Отож завершальна стадія буде відбуватися у нас, і ми не втратимо національне надбання – нові сорти. Ця співпраця корисна для нас, адже горіх важко розмножується, а іспанці розробили новий метод розмноження на молекулярному рівні.

Якщо ми укладемо з ними угоду, це буде величезний прорив!

Наші сорти – найкращі

Федір Тихонович каже, що сорти, виведені буковинцями, порівняно із сортами зарубіжних колег, – найкращі. Чому? Виявляється, що Буковина – унікальний регіон для вирощування горіха грецького. Природні умови регіону (волога, тепло, грунти) – найсприятливіші.

– Вивчаємо сорти горіха ми у спеціально закладених садах, – розповідає вчений. – А до цього їздимо селами, розмовляємо з господарями й відбираємо зразки, вже потім після аналізів відбираємо кращі з бажаними ознаками.

Так одного разу Федір Тихонович із колегами побачив на подвір’ї одного лужанського господаря дерево зі зламаною нижньою гілкою.

– Ми запитали у господаря, літнього чоловіка, чому гілка зламалася, й він сказав, що це ...під вагою горіхів. Ми не повірили: подумали, що людина старенька, щось сплутала. Адже горіх – це не яблуня чи груша, й гілки у нього міцні, щоби зламатися. Приїхала ввечері донька із зятем й кажуть: "Правда. Плодів на дереві стільки, що ми збираємо з одного дерева до шести мішків (350 кілограмів!)".

Так з’явився новий сорт, у якого в окремі роки плодів іноді більше, ніж листя, – Буковинський 1.

Також нові сорти: Буковинська бомба (величезний плід, багато вуглеводів), Клішківський (раніше достигає) та багато інших.

– З цього року ми починаємо розмножувати нові сорти у спеціальній майстерні, бо попит, як ніколи, великий. Будемо відпускати зацікавленим господарям, й будь-яка людина може звернутися на станцію, щоби придбати саджанець.

– Моя мрія – щоби по всій Україні росли горіхові гаї із виведених нами сортів! Це надзвичайно вигідно. Зауважте, що на Буковині немає багато землі, а люди, наприклад, у Хотинському районі (один із найсприятливіших) завжди вирощують декілька горіхів біля хати.

"А чи не страшно у такому поважному віці подорожувати селами у відрядженнях?" – допитуємося у Федора Тихоновича.

– Якщо я до Соренто їхав автобусом, то чого би мені тут щось завадило? – сміється він з дивних запитань дивних журналістів.

Немає якогось визначального фактора у цьому. Єдине, що я помітив: коли йде дощ, і я декілька днів не виходжу з дому, то одразу починаю відчувати якусь недугу. Отож рецепт, як писав ще Амосов, один – активний спосіб життя.

– Батько завжди поєднує розумову роботу (написання наукових праць тощо) із фізичною, – додає донька вченого і науковий працівник його лабораторії Людмила Федорівна. – Косить, копає, ще й нас бадьорістю заряджає. Раціонально і завжди вчасно харчується. Щоправда, спить мало: наука забирає багато часу.

Не полишаючи надії таки дізнатися секрет еліксиру молодості, продовжуємо допитуватися Федора Тихоновича про звички, спосіб життя.

Усе у нього, як в усіх. Окрім одного:

– Щодня вживати горіх, як складову своєї дієти, – посміхається вчений.

Довідка "МБ"

Затоковий

Федір Тихонович,

завідувач лабораторії з горіха грецького Придністровської дослідної станції садівництва.

Народився 1 лютого 1915 року на Донбасі.

Заслужений працівник сільського господарства України, учасник бойових дій у Великій Вітчизняній війні.

Засновник дослідної станції, її перший директор (працював на цій посаді з лютого 1965 року до липня 1983 року).

Зараз працює над завданням "Створення конкурентоспроможних сортів горіха грецького на основі місцевих перспективних форм, кодуючих високу врожайність, швидкоплідність, високі товарні якості плодів, стійкість до хвороб та інших несприятливих факторів довкілля".

Нагороджений орденом Великої Вітчизняної війни, трьома орденами "Знак Пошани" та десятьма бойовими і ювілейними медалями.