У кожної дитини є свої, часом зовсім не зрозумілі дорослим, страхи. Одні бояться темряви, інші – гучних звуків, майже всі бояться залишатися на самоті. Останній страх пояснити неважко – це просто незвично для малюка, який від народження перебуває під наглядом і опікою дорослих. А як пояснити, коли дитина боїться людей певного типу, тварин або відчуває страх перед певними предметами чи навіть зображеннями? Не завжди ці запитання потребують відповідей. Інша річ, коли страхи заважають нормальному розвиткові дитини. Дитячі психологи встановили, що багато страхів беруть початок ще у перинатальному періоді, тобто періоді вагітності. Тому дуже важливим є психоемоційний стан майбутньої матері. Наші бабусі знали, що переляк вагітної жінки загрожує дитині – вона може народитися плаксивою, а згодом і почати затинатися. Однак і сама дитина вже після народження може чогось дуже злякатися. Якщо страх дитини є справді нав’язливим, це виявляється у таких додаткових проявах:
- часті й тривалі крики
- розлади сну
- поганий апетит
- енурез
- поганий настрій, спалахи роздратування
- непояснювані фізичні симптоми: болі в животі, суглобах, нервові тики, стереотипні рухи (наприклад, дитина крутить пасмо волосся, смикає себе за вухо).
Як із ними боротися?
Андрій Пеньков, педіатр:
- По-перше, необхідно встановити причину страху і усунути її за можливості. Наприклад, темряві протиставити світло нічника. Якщо це страх перед твариною, познайомте дитину з нею ближче. Навіть дика чи міфічна тварина може постати перед дитиною у зовсім іншому, позитивному, образі.
- По-друге, не висміюйте страхи дитини, але ставтеся до них зі спокоєм та впевненістю. Малюк повинен відчувати, що ви завжди готові його захистити.
- По-третє, зверніться до лікаря, якщо ваші зусилля не дали бажаного результату.
