- Алкідні – це олійні фарби, що виготовляються на основі оліф, та емалеві – на основі лаку. Такі фарби використовуються як для внутрішніх, так і для зовнішніх робіт. Щіткою або валиком ними фарбують поштукатурені, дерев’яні та металічні поверхні. Такі фарби нетоксичні, світло-та водостійкі, але пожежонебезпечні й недостаньо стійкі до дії лугів. Їх розбавляють оліфою, скипидаром, уайт-спіритом. - Клеєві – виробляються на основі водних розчинів деяких органічних полімерів: ефіру целюлози, крохмалю, полівінілового спирту, казеїну. За властивостями вони близькі до емульсійних, але, на відміну від них, менш стійкі до вологи. Тому застосовуються переважно для фарбування сухих приміщень.
- Силікатні – належать до розряду мінеральних, позаяк виробляються на основі рідкого скла. Вони захищають дерев’яні конструкції від загоряння. Такі їхні властивості, як добра проникність повітря, слабке реагування на дію води і перепади температур, сприятливі для обробки цегляних, бетонних, поштукатурених стін як всередині, так і зовні. Силікатні фарби розводяться водою і наносяться валиком чи щіткою.
- Емульсійні – поділяються на водоемульсійні, латексні, акрилові, полівінілацетатні, водно-дисперсійні. Вони непридатні для нанесення на клеєві фарби і лаковані поверхні, застосовуються переважно для фарбування бетонних, грунтованих металічних, поштукатурених і дерев’яних поверхонь. Їхні плюси – нетоксичність, пожежобезпечність, стійкість до дії лугів. Як розчинник для емульсійних фарб застосовується вода.
Фахівці стверджують, що якою б високою не була якість фарб, їх довговічність на 60% залежить від ретельності підготовки робочої поверхні, на 20% – від якості шпаклівки, хорошого грунту, і лише решта – від складу фарби.
