Тим із меломанів, кому не дістався "зайвий квиток" на концерт "Піккардійської Терції", який організував до Дня банкіра "ПриватБанк", важко було повірити, сидячи на лавицях у парку, що на сцені Літнього театру не було ні гітар із контрабасом, ні банджо із сопілкою, ні тромбона із саксофоном. Львівському чоловічому секстету з його неповторним багатоголосим співом жоден супровід не потрібен. Тим більше – шоу-ефекти з феєричним освітленням і "оголеним" балетом. Виявляється, для створення музичних шедеврів достатньо і мікрофонів. Можна навіть вийти на сцену в академічних чорно-білих строях із краватками-метеликами. "Наші прихильники
з конкурентами
не б’ються"
Після більш ніж двогодинного співу, який переривали гучні оплески, "піккардійці" без жодного натяку на зірковість погодилися на бліц-інтерв’ю. На запитання, чи використовують вони у своїх гармонізаціях ту ж таки піккардійську терцію, дали несподівано детальну відповідь.
– Піккардійську терцію застосувати можна будь-де. Це характерний прийом Баха – коли сумна мінорна мелодія раптом закінчується світлим мажорним акордом. В основі ж нашого репертуару переважно романтично-ліричні пісні.
– Тривалий час ви були єдиним в Україні чоловічим гуртом, який співає акапельно. Як складаються ваші стосунки із послідовниками – "The man sound"?
– Якби подібних колективів було не два, а п’ятнадцять – тоді була би конкуренція. А так – вони співають тільки джаз, а ми більш популярну музику. Коли ми зустрічаємося в одному концерті, наші прихильники між собою не б’ються.
– Кожна ваша пісня виконується в іншому стилі: блюз, рок-н-рол, бугі-бугі, кантрі, реггі.Чи залишилося щось невипробуване?
– Здається, ні. Хоча, якщо до якогось зі стилів ми ще не дібралися, то обов’язково доберемося. Для нас принциповим є спів а capella, тобто без музичного супроводу, який ми створюємо лише голосами. А стилів – чим більше, тим цікавіше.
"Євробачення" –
не наш формат"
– Відсутність у вашому репертуарі російськомовних пісень – це також принципова позиція?
– На українській естраді ця ніша вже перевантажена. До речі, ми тільки-но давали концерт у Донецьку, де нас завжди сприймають "на ура". А ви хіба не помітили в сьогоднішньому концерті, що до "Неаполітанської пісеньки" Чайковського ми склали текст російською мовою?
– Це стосується тієї частини пісень, які ви задекларували в програмі як лірично-саркастичні. Для більшості ваших прихильників саме жанр музичної пародії виявився цілком несподіваним. Адже після тріумфальної перемоги 1994 року на фестивалі "Доля" це перший ваш сольний концерт у Чернівцях.
– Ми обіцяємо приїхати до вас знову дуже швидко. Тільки не завтра, бо їдемо до Польщі. А сцена Літнього театру в Чернівцях для нас і справді стала "доленосною". Тут ми отримали своє перше велике визнання разом із Гран-прі фестивалю "Доля".
– Як ви оцінюєте професійний рівень конкурсантів нещодавнього "Євробачення"?
– Про "Євробачення" дуже коротко і традиційно: не наш формат.
Маленьких "піккардійців"
вже є десятеро
– Декілька років тому серед меломанів ширилися чутки, що "Піккардійська Терція" розпалася. Невже і у вашого колективу з’явилася своя Йоко Оно чи Лінда МакКартні?
– Як бачите, ми все ще разом! І не потрібно скрізь "шерше ля фам". Ось і зараз усі намагаються шукати жінку навколо Славка Вакарчука і його "Океану Ельзи". І у нас із цим питанням усе гаразд. Всі ми одружені і маємо родини.
– Скільки вже є маленьких "піккардійців"?
– (Довго рахують, потім сміються. – авт.) Загалом на всіх десятеро. Але це тільки ті, що відомі офіційно.
– Що повинно статися, щоб у вашому чоловічому багатоголоссі зазвучало хоча б одне сопрано?
– Ні-ні, тільки не це. Жіночим голосам багато чого бракує. До того ж нашому кораблю, чи то "Старенькому трамваю", жінка ні до чого! Колись Герберт фон Караян на запитання, чому в його оркестрі грають лише чоловіки, сказав: "Якщо сидітиме гарна жінка – це відволікатиме музикантів, а якщо негарна – відволікатиме диригента".
