У «Старенькому трамваї» місць для жінок не передбачено

Тим із меломанів, кому не дістався "зайвий квиток" на концерт "Піккардійської Терції", який організував до Дня банкіра "ПриватБанк", важко було повірити, сидячи на лавицях у парку, що на сцені Літнього театру не було ні гітар із контрабасом, ні банджо із сопілкою, ні тромбона із саксофоном. Львівському чоловічому секстету з його неповторним багатоголосим співом жоден супровід не потрібен. Тим більше – шоу-ефекти з феєричним освітленням і "оголеним" балетом. Виявляється, для створення музичних шедеврів достатньо і мікрофонів. Можна навіть вийти на сцену в академічних чорно-білих строях із краватками-метеликами.

"Наші прихильники

з конкурентами

не б’ються"

Після більш ніж двогодинного співу, який переривали гучні оплески, "піккардійці" без жодного натяку на зірковість погодилися на бліц-інтерв’ю. На запитання, чи використовують вони у своїх гармонізаціях ту ж таки піккардійську терцію, дали несподівано детальну відповідь.

– Піккардійську терцію застосувати можна будь-де. Це характерний прийом Баха – коли сумна мінорна мелодія раптом закінчується світлим мажорним акордом. В основі ж нашого репертуару переважно романтично-ліричні пісні.

– Тривалий час ви були єдиним в Україні чоловічим гуртом, який співає акапельно. Як складаються ваші стосунки із послідовниками – "The man sound"?

– Якби подібних колективів було не два, а п’ятнадцять – тоді була би конкуренція. А так – вони співають тільки джаз, а ми більш популярну музику. Коли ми зустрічаємося в одному концерті, наші прихильники між собою не б’ються.

– Кожна ваша пісня виконується в іншому стилі: блюз, рок-н-рол, бугі-бугі, кантрі, реггі.Чи залишилося щось невипробуване?

– Здається, ні. Хоча, якщо до якогось зі стилів ми ще не дібралися, то обов’язково доберемося. Для нас принциповим є спів а capella, тобто без музичного супроводу, який ми створюємо лише голосами. А стилів – чим більше, тим цікавіше.

"Євробачення" –

не наш формат"

– Відсутність у вашому репертуарі російськомовних пісень – це також принципова позиція?

– На українській естраді ця ніша вже перевантажена. До речі, ми тільки-но давали концерт у Донецьку, де нас завжди сприймають "на ура". А ви хіба не помітили в сьогоднішньому концерті, що до "Неаполітанської пісеньки" Чайковського ми склали текст російською мовою?

– Це стосується тієї частини пісень, які ви задекларували в програмі як лірично-саркастичні. Для більшості ваших прихильників саме жанр музичної пародії виявився цілком несподіваним. Адже після тріумфальної перемоги 1994 року на фестивалі "Доля" це перший ваш сольний концерт у Чернівцях.

– Ми обіцяємо приїхати до вас знову дуже швидко. Тільки не завтра, бо їдемо до Польщі. А сцена Літнього театру в Чернівцях для нас і справді стала "доленосною". Тут ми отримали своє перше велике визнання разом із Гран-прі фестивалю "Доля".

– Як ви оцінюєте професійний рівень конкурсантів нещодавнього "Євробачення"?

– Про "Євробачення" дуже коротко і традиційно: не наш формат.

Маленьких "піккардійців"

вже є десятеро

– Декілька років тому серед меломанів ширилися чутки, що "Піккардійська Терція" розпалася. Невже і у вашого колективу з’явилася своя Йоко Оно чи Лінда МакКартні?

– Як бачите, ми все ще разом! І не потрібно скрізь "шерше ля фам". Ось і зараз усі намагаються шукати жінку навколо Славка Вакарчука і його "Океану Ельзи". І у нас із цим питанням усе гаразд. Всі ми одружені і маємо родини.

– Скільки вже є маленьких "піккардійців"?

– (Довго рахують, потім сміються. – авт.) Загалом на всіх десятеро. Але це тільки ті, що відомі офіційно.

– Що повинно статися, щоб у вашому чоловічому багатоголоссі зазвучало хоча б одне сопрано?

– Ні-ні, тільки не це. Жіночим голосам багато чого бракує. До того ж нашому кораблю, чи то "Старенькому трамваю", жінка ні до чого! Колись Герберт фон Караян на запитання, чому в його оркестрі грають лише чоловіки, сказав: "Якщо сидітиме гарна жінка – це відволікатиме музикантів, а якщо негарна – відволікатиме диригента".