RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець
Головна | Війна з Росією | Допомога захисникам | ПРО ЧЕРНІВЦІ | Афіша | Історія успіху | Історія успіху Редакційна політика | Про нас | Підпишись Приєднуйся до читачів Приєднуйся до читачів Приєднуйся до читачів
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео | » Новини читачів |

Ольга Поляк – випускниця

Чернівецької дитячої художньої школи і колишня вихованка "Арт-студії" при художньому музеї під керівництвом Олени Михайленко – зараз навчається на підготовчих курсах у Румунії. Нещодавно вона приїхала спеціально на відкриття власної виставки у художньому музеї, організованої Генеральним Консульством Румунії в Чернівцях.

– Олю, куди ти будеш вступати після курсів?

– До Бухарестського художнього інституту на спеціальність "графіка". Вважаю, що це – досить перспективно.

– Навчатися на курсах важко?

– Важко, оскільки не знаєш мови. Але тим, хто має клепку в голові і головне – вчить, легше. "Шари" там не буває. Я переконалася.

Викладачі розумні. Знають свою справу і, головне, знають, як правильно і зрозуміло подати матеріал.

– А друзів ти там вже знайшла? Коло спілкування за захопленнями?

– За захопленнями – не надто. Ми живемо у селі під Бухарестом, і, окрім студентів зі свого і сусіднього гуртожитків, спілкуватися особливо нема з ким.

– А відмінності у спілкуванні з румунами і українцями відчутні? Яке там до вас ставлення?

– Відмінності, звісно, є. Наприклад, якщо дівчина кудись виходить зі своїм хлопцем, її сприймають як додаток до нього, а не як особистість. Я до цього не звикла – у Чернівцях або "я і мій хлопець" або "я і мій хлопець разом".

Ставлення нормальне, хоча до вихідців з колишнього СРСР там ставляться трохи зверхньо: ви, бачте, відсталі. Нам одного разу розповідали, що є така пісня "Готель "Каліфорнія"!

– Ти живеш у гуртожитку. Чи трапляються там якісь курйозні випадки?

– Є у нас "курйозний випадок" на ім’я Едді. Це наш "моральний вихователь", який є, швидше, "творцем капостей". Це "диво" вважає себе великим цабе і всіляко отруює життя, погрожує вигнати. Я його "улюблениця", він навіть листи моїм батькам писав.

Ще у нас є прибиральниця, яка весь час канючить у нас таблетки – будь-які і від будь-чого. Вона з’їла увесь мій ампіцилін, зате білизну мені видає найчистішу.

– А із сусідами як складаються стосунки?

– Мені із сусідкою пощастило – вона моя колишня однокласниця. А взагалі всі, як завжди, розділені на "групки".

Дуже не вистачає довіри один до одного.

– Кімната в гуртожитку – твій дім на найближчих чотири роки. Ти якось налагоджуєш побут?

– Звісно. Спершу намагалася перевезти "дім" з Чернівців туди, але потім зрозуміла: саме маленька кімната є моїм першим "самостійним" житлом, яке я маю облаштувати. Почала купувати якісь дрібнички, розмалювала стіни (за це мене вб’ють), повісила шторки – це створює затишок. А щодо хатніх клопотів – незвично і важко розраховувати час, сили, гроші. Зараз звикла – інколи тут, у Чернівцях, кажу: "Повернуся додому!".

– А розважаєтеся як?

– У нас є дискотека. Там усі стоять по кутках, а я із трьома подругами танцюю балет під Брітні Спірс. Коли пішов сніг, кидалися сніжками. У кімнатах. Потім обливалися водою – у нас стіни пліснявіти почали.

Іноді виїджаємо до Бухареста, але рідко.

– Спати вночі не заважають?

– Я вже звикла. У нас, окрім того, що стіни тонкі, на поверсі тусуються всі, кому не ліньки, – у футбола грають, на гітарі бренькають. Зате зараз у моїй кімнаті танки можуть їздити – спатиму, як дитя, бо скільки разів засипала під "Воплі Відоплясова" чи гупання м’яча об двері о четвертій ранку.

– За чим сумуєш найбільше?

– За свободою. За спілкуванням і друзями. Звісно, вони є, але всі "зациклені" на тому, що далеко від дому, і розмови, зазвичай, всі про "минуле" життя. Не вистачає самих Чернівців – тут особлива аура. Щоправда, там тепліше.

– Що ти плануєш робити далі? Повернешся чи залишишся у Румунії?

– Планують те, в чому впевнені. А я не знаю, чи залишуся там, чи повернуся, чи поїду ще кудись – це залежить від того, де мені буде краще. А цього я зараз не знаю.

Єдиний "план" – зробити кар’єру. А для цього, вважаю, треба працювати і налагоджувати добрі стосунки з людьми. Хто знає, можливо, людина, яка зараз стоїть перед тобою на колінах, і ти їй з погордою відмовляєш у допомозі, зможе колись допомогти тобі.

А до людей загалом я не можу ставитися байдуже: я або їх ненавиджу, або дуже люблю.
Редактор: admin
27-04-2005, 12:41
Коментарів 0 Переглядів 1 685

Теги -

У години пікового навантаження: 09:00-11:00 та 18:00-20:00 важливо економити електроенергію

• Новини партнерів
купити айфон 15 у Львові, ціни в Україні

ФОТОРЕПОРТАЖ Переглянути всі фоторепортажі


«Села наче вимерли». Блог Анни Семьонової
Минулого тижня їхала на рідну Кельменеччину. Цей край завжди славився родючими садами та працьовитими людьми, які ці сади обробляють. Та цієї поїздки я жахнулася…
Ремонти доріг і «не на часі». Блог Юлії Пацаранюк
Вулиця Руська, а точніше її частина від тролейбусної зупинки "Руський міст" до Фастівської
ВІДЕО Переглянути все відео

Не так давно в самому серці Чернівців відчинив двері сучасний Центр естетичної медицини “KARDI’“, де буковинці й гості міста можуть скористатися цілим спектром доглядових процедур і отримати якісне лікування. Які ж послуги там можна отримати і чим особливий заклад — далі.
[/center][/center]

Розвиток охоронної компанії "ТИГР": про важливість професійного розвитку співробітників, інвестиції в сучасні технології та нашу місію – забезпечити найвищий рівень безпеки для кожного клієнта.