Як правило, за такими установами закріплені міськ- радою спонсори. Але чи допомагають їм звичайні люди і чого потребують діти-сироти?
Зоя Макєєва, заступник головного лікаря з лікувальної роботи обласного спеціалізованого будинку дитини, що на вулиці Чапаєва, 2:
– До нас часто приходять люди, приносять їжу, одяг, гроші. Ми щиро вдячні за це. Але виховуються у нас діти маленькі – з півтора року до трьох – усього 83 дітей, хлопчиків та дівчаток порівну. Нам потрібні пелюшки, памперси, одяг, взуття. Їжу з-за кордону ми не беремо й іграшок не треба – у нас їх доволі.
Володимир Майданик, директор обласної середньої загальноосвітньої школи-інтернату для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки, що на вулиці Винниченка, 119:
– Навчаються у нас 200 дітей із семи до сімнадцяти років. Найбільше потребуємо весняно-літнього взуття. А ще потрібні шкарпетки, мийні засоби, канцелярські товари.
Ганна Торська, директор спецшколи-інтернату №2 для дітей зі зниженим слухом, що на вулиці Гете, 1:
– Ми забезпечені усім, але нашій школі найбільше потрібен комп’ютерний клас. Також приймемо меблі, можна й іграшки. Лише просили би не приносити старих речей. Це принижує гідність дітей.
Юрій Бабечко, директор загальноосвітньої школи-інтернату №2, що на вулиці Луковецькій, 29:
– Люди нам допомагають, але не вистачає весняно-осіннього одягу та взуття. Також потрібно зробити й ремонт внутрішніх приміщень.
