Свою музичну кар’єру Тетяна розпочала у відомому чернівецькому ансамблі "Притендес". Потім були конкурси "Чорноморські ігри","Зоряний дощ", "Голоси Європи", конкурс імені В. Івасюка. А зараз дівчина навчається у Києві в університеті культури та мистецтв і паралельно підспівує на концертах популярним співакам. Тетяну Решетняк вважають у столиці однією з кращих бек-вокалісток.
– Тетяно, те, що працюєш на підспівках, тебе не зачіпає? Адже співаєш не гірше за багатьох співаків…
– Інколи мені буває трохи образливо. Бо справді, чимало бек-вокалісток співають набагато краще, ніж деякі наші зірки. А з іншого боку, життю наших артистів не позаздриш – як вони працюють, як деякі продюсери над ними мало не знущаються…
– Розкажи про своє навчання в університеті Поплавського, і чому саме цей вуз, про який стільки різного говорять, ти обрала?
– Я навчаюся на четвертому курсі на відділенні естрадного вокалу. Навчаюся стаціонарно і на державному замовленні. Чому саме цей університет? Коли я закінчила у Чернівцях школу, довго думала: куди ж вступати? І все вирішила мама, яка без мене подала документи саме сюди. А я й не дуже була проти, бо мріяла вчитися у вузі такого профілю. А те, що про університет культури говорять – це одне, а що там відбувається – зовсім інше. З боку викладачів – жодної відповідальності, буває, що вони навіть не приходять лекції читати. А коли складаєш іспити, варто лише згадати, що ти працюєш з кимось з відомих людей, все – хорошу оцінку забезпечено.
– Ти почала працювати бек-вокалісткою одразу, як переїхала до Києва вчитися?
– Ні, спочатку паралельно із навчанням я підпрацьовувала, співаючи у ресторанах. А потім стався дуже цікавий випадок. Одного дня ми з подругою гуляли Хрещатиком. Раптом біля нас зупинилася машина, з неї вийшов молодий чоловік і сказав, що я йому сподобалася і він хоче зі мною познайомитися. Це був популярний співак Дмитро Клімашенко. При нагоді я сказала йому, що теж співаю, і він записав мої координати. Але потім номер мого телефону Клімашенко загубив, і ми довго не бачилися. Але доля нас ще раз таки звела в одному із київських арт-клубів. Тоді Діма запросив мене у свою студію, я підспівала Ользі Крюковій і так стала бек-вокалісткою у його колективі. Варто сказати, що Клімашенко зараз майже не співає, а пише пісні для інших виконавців і має власну студію звукозапису. Крім того, опікується молодими співачками Наталею Бакай та Марією Фокіною. Також він написав музику до мюзиклу "Алі-Баба і сорок розбійників". Пісні до цього фільму ми записували в одній із московських студій. Там я познайомилася із співачкою Жасмін, хлопцями із "Прем’єр-міністра". А ось до дівчат із групи "Слівкі" підступитися було не просто – у них таки зіркова хвороба.
– Але, очевидно, ти сподобалася Клімашенкові як жінка, а не як співачка…
– Спочатку – так, адже творчим людям потрібні музи. Але це не означає, що між нами були якісь близькі стосунки. Тим більше, плани на спільне життя: у Діми є дружина і дитина. І він для мене просто друг.
– Хто вважається у Києві найкращою бек-вокалісткою?
– Наталя Гура, вона підспівує багатьом відомим артистам. Крім того, викладає в університеті Поплавського. Я, до речі, навчаюся у її вокальному класі. І вона для мене – найкраща подруга. І коли, наприклад, я не мала де жити, якийсь час мешкала у неї. Загалом, у Києві не більше трьох-чотирьох хороших бек-вокалісток.
– А ти входиш до їх числа?
– Гадаю, що так. І суджу про це по тому, скільки разів мене запрошували продюсери відомих артистів. Серед них, наприклад, Ігор Ліхута, продюсер Таїсії Повалій. А минулого року мені надійшло запрошення працювати з Оксаною Білозір, з якою ми мали їхати на гастролі до США та Канади. На "Таврійських іграх-2004" я підспівувала Наталі Могилевській...
– Як почуваєшся у столичному шоу-бізнесі?
– Спочатку, коли я почала працювати з відомими співаками і мала змогу бачити закулісне життя нашої естради, бруд і продажність, то співачкою бути перехотілося. Але тепер не виключено, що таки буду розпочинати сольну кар’єру.
– Де ти живеш у Києві?
– Знімаємо із подругою Євгенією Дубовою квартиру. У 2003 році Женя представляла Україну на конкурсі "Нова хвиля" у Юрмалі. Вона родом з Харкова і теж навчається в університеті культури. Разом з нею ми їздили до Москви на презентацію одного з кліпів Анастасії Стоцької.
– Ти не мрієш про "Нову хвилю"?
– Зараз з конкурсами у мене покінчено, оскільки вони і так нічого не дають. А запис лише трьох фонограм коштує майже тисячу доларів.
14-05-2005, 18:30
0
2 804
