Про аліменти можна домовитися

Особливості виплат аліментів роз’яснює голова Шевченківського районного суду Чернівців Микола ДАНИЛЮК.

Платити можна натурою

За Сімейним кодексом України, який набув чинності з 1 січня 2004 року, одержувачами аліментів можуть бути:

- неповнолітні та непрацездатні діти, а також повнолітні дочка та син, які продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги;

- непрацездатні батьки;

- один із подружжя у випадках, встановлених СК України;

- один з подружжя після розірвання шлюбу, якщо він став непрацездатним до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги, і якщо колишній чоловік (колишня дружина) може надавати матеріальну допомогу;

-  інші члени сім’ї та родичі.

Раніше був відомий тільки один вид аліментів – грошова форма утримання дитини у разі, якщо хтось з батьків не проживає разом з дитиною. Сімейний кодекс передбачає можливість домовленості, за якою той з батьків, який проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні у грошовій і (або) натуральній формі.

Для цього необхідна єдина умова – обов’язкова згода на це обох батьків. Тож, незважаючи на форму утримання (грошову чи натуральну), батькові (матері) варто укласти письмовий договір про сплату аліментів на дитину, що передбачено статтею 198 Сімейного кодексу України. У договорі слід зазначити форму й порядок утримання дитини, розмір та терміни виплати аліментів.

Оновленим у Сімейному кодексі є судовий порядок визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері (батька). Якщо раніше було встановлено мінімальний та максимальний розмір, який міг стягуватися із заробітку платника аліментів і залежав від кількості утримуваних дітей, то зараз частка від заробітку, яка стягуватиметься як аліменти на дитину, визначається судом. Логічно, що при визначенні такої частки суддя керуватиметься не тільки своїм внутрішнім переконанням, а й обставинами, що вказані у статті 182 і до яких належать:

1) стан здоров’я та матеріальне становище дитини. Тут мається на увазі те, чи потребує дитина постійного медичного догляду й лікування або ж вона отримує самостійний заробіток, що дозволяє їй самостійно отримувати себе;

2) стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів. Погане здоров’я останнього або ж його важке матеріальне становище можуть призвести до зменшення такої частки і навпаки;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина (у разі, якщо за законодавством він також повинен їх утримувати);

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Щодо порядку сплати аліментів Сімейний кодекс України встановлює такі способи:

- особиста сплата платником аліментів;

- сплата аліментів за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії;

- примусове стягнення виконавчою службою за виконавчим написом нотаріуса. Отже, якщо раніше був відомий тільки один спосіб стягнення аліментів за місцем роботи – за рішенням суду, то зараз з’являється і інша можливість.

Так, стаття 187 передбачає, що платник може подати заяву за місцем роботи про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати в розмірі й на термін, які визначено в цій заяві.

Головне – не сплутати цю заяву з письмовим договором про сплату аліментів. У першому випадку, якщо такі відрахування не здійснюватимуться, жодних юридичних наслідків не буде, принаймні, вони не передбачені законом. У другому випадку, зважаючи на правову силу договору, передбачається стягнення аліментів державною виконавчою службою на підставі виконавчого напису нотаріуса.

(Закінчення у наступному вівторковому номері)