Коментар тижня від Василя КОЖЕЛЯНКА

Тепер, коли Президент України Віктор Ющенко повертається зі свого візиту до США, найкраща нагода поміркувати про цю єдину наддержаву світу та її ставлення до України. Розпочати варто з того, що дуже дратує російський політичний істеблішмент – "несподіваної і раптової великої любові Америки до України". Насамперед жодної любові в політиці нема, а те, що їм видається за це інтимне почуття США до України, це всього-на-всього пропозиція сенатського комітету республіканської партії США якнайшвидше зробити для України деякі речі. А саме – негайно скасувати поправку Джексона-Веніка, яка накладає деякі обмеження на торгівлю, сприяти вступу України до СОТ та відкрити їй шлях до НАТО. Та, здається, переговорних візаві пана Ющенка з виконавчої гілки влади США турбує інше: український контингент в Іраку та крилаті ракети, таємно продані попереднім режимом в Китай та Іран. А ці країни – великий головний біль Америки. Китай у недалекому майбутньому може кинути виклик США як нова наддержава, а з Іраном вже сьогодні мріє розібратися пан Буш. Мовляв, іранські мулли майструють собі атомну бомбу. До речі, якщо пан Буш розпочне війну з Іраном, то це буде найбільшою дотепер його помилкою, бо нинішній Іран дещо нагадує СРСР часів ранньої перебудови – населення вже стомилося від клерикального режиму – майже всі побутові заборони мулл масово порушуються. А зараза "фруктово-квіткових" революцій вже підібралася близько до Ірану – у Киргизії розгромили "головну юрту країни" (президентський палац), а її господар утік до Росії.

Але повернемося до так званої любові США до України. Щоби розібратися з цим предметом, необхідно знову звертатися до класика геополітики Збігнєва Бжезінського. Україна, за його версією, це одна з небагатьох осьових країн Євразії, тобто від неї, точніше від її статусу, – залежить геополітична конфігурація Євразії. Серед основного – чи буде Росія новою імперією і чи будуть країни Східної Європи рухатися у бік Євросоюзу і НАТО. У 1991 році Україна, за словами Бжезінського: "Кинула виклик самій суті претензії Росії на те, що вона є богонатхненною прапороносицею спільної всеслов’янської ідентичності".

Але, з іншого боку, не треба плекати якихось ілюзій щодо філантропії США стосовно України. Знову ж таки краще за старого Збіга не скажеш: "Євразійська стратегія для США означає підтримування інтересів Америки, які стосуються насущного збереження її унікальної глобальної сили…" Якщо висловити це в термінології давніх імперій, то йтиметься про три великі імперативи імперської геостратегії, як-от:

n запобігання зіткненню і підтримка узалежнення заради безпеки серед васалів;

n захист і збереження спокою серед підданих;

n стримування варварів від їх об’єднання.

Отож: імперія – васали – варвари. Вибирай, що хочеш. Росія хоче бути імперією (це підтверджується хоча б знаковою зустріччю Путіна і Лукашенка в Сочі саме тоді, коли Ющенко в Америці, за старого режиму з ними був би і Кучма), Північна Корея та Іран (з точки зору Буша) отримали ролі варварів. То що залишається Україні? Бути васалом Американської імперії? З одного боку – прикро, а з іншого – бути васалом США, таким, як Велика Британія, не так вже й зле. Але хіба в цьому полягає наша американська мрія? Ні, наша American dream – це свобода, рівність і братерство плюс нове авто за одну зарплату, а вони нас змушують воювати в пустелі за дешевий бензин для їхніх авто.