Коментар тижня від Василя КОЖЕЛЯНКА

Трохи більше як за рік до парламентських виборів починає вимальовуватися основна партійна конфігурація. Вже є основна партія влади під почесним головуванням самого президента Ющенка і значною чотиричленною назвою – "Народний союз" "Наша Україна". З іншого боку, з’явилася нова опозиція у вигляді Партії регіонів та інших партій з колишньої більшості, які ніби збираються об’єднуватися у виборчий блок. У владному стані теж заповідається блок у складі згаданого Народного союзу Ющенка, блоку Юлії Тимошенко чи просто партії "Батьківщина" та партії Литвина – ще Народно-аграрної чи вже просто Народної. Три структури сказав президент – і все! В цьому контексті цікава ситуація складається з найстарішими національно-демократичними партіями – Народним Рухом Тарасюка та Українською народною партією Костенка. За їхньою версією, вони готові вступити у великий провладний блок на рівних правах з іншими силами, але у лідерів Народного союзу, схоже, інша думка – хай би вступали в нову партію, як "Реформи і порядок", "Солідарність" і решта, а це означає, що обидва відлами колись єдиного Руху треба ліквідувати. У кого з ветеранів подій кінця 80-х – початку 90-х років минулого століття рука підніметься?!

Та як би там не було, політична Україна йде до двопартійності, але не такої, як у США чи Великій Британії, у нас завжди буде хтось третій, аби з вигодою для себе приєднуватися до тих чи інших. Бо якщо нічого реального не зміниться, Україна знову розколеться точно по тій межі, що й на минулих президентських виборах. Таким чином ні блок Ющенка, ні блок Януковича не отримають більшості у парламенті, треба буде шукати дрібніших союзників, "Нашу Україну" знову можуть підтримати соціалісти Мороза, а опозиційний блок – комуністи або соціалісти Вітренко. Крім того, не треба забувати, що з першого вересня має набути чинності конституційна реформа, і частина президентських повноважень перейде до парламенту, а прем’єр-міністр стане ключовою постаттю у виконавчій владі. Також варто пам’ятати про прохідний тривідсотковий бар’єр, що дасть змогу набитися у Верховну Раду різним політичним

маргіналам. У президентського блоку є не три, як завжди, а два виходи: перший – скасовувати конституційну реформу та піднімати прохідний бар’єр до 5-7%, і другий – вигравати парламентські вибори з розгромним рахунком. І перше, і друге зробити дуже непросто. За гіршого варіанту для вождів Помаранчевої революції на Україну може чекати рецидив 2004 року – безкінечні мітинги, протести, суди і навіть можлива зміна влади. Люди середнього віку, що постійно живуть в Україні, пережили вже три повномасштабні зміни влади, і в більшості вже виробився психологічний імунітет – звикли, що обіцянки здебільшого не виконуються, бо хочуть – як краще, а виходить – як завжди.

На завершення може комусь цікаво буде знати, як змінювалася влада в середньовічній Ефіопії, шум шир називалося, – новий імператор змінював всю владну чиновницьку вертикаль і призначав нових осіб, відданих йому особисто, майже як у нас. Але була одна маленька особливість – тих зі старих, що дуже прокралися, зв’язували і пускали по них стадо буйволів. Мабуть, не треба нагадувати, що після цього той уже красти не міг. Ефіопи! Давній мудрий християнський народ.