Коментар тижня від Василя КОЖЕЛЯНКА
Трохи більше як за рік до парламентських виборів починає вимальовуватися основна партійна конфігурація. Вже є основна партія влади під почесним головуванням самого президента Ющенка і значною чотиричленною назвою – "Народний союз" "Наша Україна". З іншого боку, з’явилася нова опозиція у вигляді Партії регіонів та інших партій з колишньої більшості, які ніби збираються об’єднуватися у виборчий блок. У владному стані теж заповідається блок у складі згаданого Народного союзу Ющенка, блоку Юлії Тимошенко чи просто партії "Батьківщина" та партії Литвина – ще Народно-аграрної чи вже просто Народної. Три структури сказав президент – і все! В цьому контексті цікава ситуація складається з найстарішими національно-демократичними партіями – Народним Рухом Тарасюка та Українською народною партією Костенка. За їхньою версією, вони готові вступити у великий провладний блок на рівних правах з іншими силами, але у лідерів Народного союзу, схоже, інша думка – хай би вступали в нову партію, як "Реформи і порядок", "Солідарність" і решта, а це означає, що обидва відлами колись єдиного Руху треба ліквідувати. У кого з ветеранів подій кінця 80-х – початку 90-х років минулого століття рука підніметься?!
Та як би там не було, політична Україна йде до двопартійності, але не такої, як у США чи Великій Британії, у нас завжди буде хтось третій, аби з вигодою для себе приєднуватися до тих чи інших. Бо якщо нічого реального не зміниться, Україна знову розколеться точно по тій межі, що й на минулих президентських виборах. Таким чином ні блок Ющенка, ні блок Януковича не отримають більшості у парламенті, треба буде шукати дрібніших союзників, "Нашу Україну" знову можуть підтримати соціалісти Мороза, а опозиційний блок – комуністи або соціалісти Вітренко. Крім того, не треба забувати, що з першого вересня має набути чинності конституційна реформа, і частина президентських повноважень перейде до парламенту, а прем’єр-міністр стане ключовою постаттю у виконавчій владі. Також варто пам’ятати про прохідний тривідсотковий бар’єр, що дасть змогу набитися у Верховну Раду різним політичним
маргіналам. У президентського блоку є не три, як завжди, а два виходи: перший – скасовувати конституційну реформу та піднімати прохідний бар’єр до 5-7%, і другий – вигравати парламентські вибори з розгромним рахунком. І перше, і друге зробити дуже непросто. За гіршого варіанту для вождів Помаранчевої революції на Україну може чекати рецидив 2004 року – безкінечні мітинги, протести, суди і навіть можлива зміна влади. Люди середнього віку, що постійно живуть в Україні, пережили вже три повномасштабні зміни влади, і в більшості вже виробився психологічний імунітет – звикли, що обіцянки здебільшого не виконуються, бо хочуть – як краще, а виходить – як завжди.
На завершення може комусь цікаво буде знати, як змінювалася влада в середньовічній Ефіопії, шум шир називалося, – новий імператор змінював всю владну чиновницьку вертикаль і призначав нових осіб, відданих йому особисто, майже як у нас. Але була одна маленька особливість – тих зі старих, що дуже прокралися, зв’язували і пускали по них стадо буйволів. Мабуть, не треба нагадувати, що після цього той уже красти не міг. Ефіопи! Давній мудрий християнський народ.
Та як би там не було, політична Україна йде до двопартійності, але не такої, як у США чи Великій Британії, у нас завжди буде хтось третій, аби з вигодою для себе приєднуватися до тих чи інших. Бо якщо нічого реального не зміниться, Україна знову розколеться точно по тій межі, що й на минулих президентських виборах. Таким чином ні блок Ющенка, ні блок Януковича не отримають більшості у парламенті, треба буде шукати дрібніших союзників, "Нашу Україну" знову можуть підтримати соціалісти Мороза, а опозиційний блок – комуністи або соціалісти Вітренко. Крім того, не треба забувати, що з першого вересня має набути чинності конституційна реформа, і частина президентських повноважень перейде до парламенту, а прем’єр-міністр стане ключовою постаттю у виконавчій владі. Також варто пам’ятати про прохідний тривідсотковий бар’єр, що дасть змогу набитися у Верховну Раду різним політичним
маргіналам. У президентського блоку є не три, як завжди, а два виходи: перший – скасовувати конституційну реформу та піднімати прохідний бар’єр до 5-7%, і другий – вигравати парламентські вибори з розгромним рахунком. І перше, і друге зробити дуже непросто. За гіршого варіанту для вождів Помаранчевої революції на Україну може чекати рецидив 2004 року – безкінечні мітинги, протести, суди і навіть можлива зміна влади. Люди середнього віку, що постійно живуть в Україні, пережили вже три повномасштабні зміни влади, і в більшості вже виробився психологічний імунітет – звикли, що обіцянки здебільшого не виконуються, бо хочуть – як краще, а виходить – як завжди.
На завершення може комусь цікаво буде знати, як змінювалася влада в середньовічній Ефіопії, шум шир називалося, – новий імператор змінював всю владну чиновницьку вертикаль і призначав нових осіб, відданих йому особисто, майже як у нас. Але була одна маленька особливість – тих зі старих, що дуже прокралися, зв’язували і пускали по них стадо буйволів. Мабуть, не треба нагадувати, що після цього той уже красти не міг. Ефіопи! Давній мудрий християнський народ.
Повернутися назад