Надзвичайно популярний колумніст американської газети "Нью-Йорк-таймс" Томас Фрідман у середині 90-х років минулого століття видав книгу "Лексус і оливкове дерево", що мало би бути маніфестом переможного глобалізму. Але часи змінюються, і актуальною стає проблема нафти! Отож Томас Фрідман відмовився від класичної глобалізації, а звернув свою непересічну увагу на нафту – він надрукував чималу статтю у своїй газеті, де поєднав світові ціни на нафту і боротьбу з тероризмом. За його версією, міжнародний тероризм фінансово живиться від завищеної ціни на нафту, і якби ціна на цю сировину знизилася, скажімо, до вісімнадцяти доларів за барель, тероризм залишився би без надійного і стабільного фінансування. Томас Фрідман вважає, що для того, аби впала ціна на вуглеводні енергоносії, треба, щоби основні світові споживачі (а це передусім розвинуті країни Заходу, США, Японія, Китай) перейшли на альтернативні джерела енергії. Для цього необхідно ні багато, ні мало – така проста річ, як глобальний зсув суспільної свідомості. А це вже – ідеологія. До речі, свого часу занижена ціна на нафту спричинилася до краху СРСР, тодішній опонент радянської імперії – США – "домовилися" з основними постачальниками нафти на світовий ринок (арабськими країнами та Венесуелою). Ті "викинули" надмірну кількість нафти, до того ж кращої за якістю, ніж тюменська "юралс", і потік нафтодоларів до СРСР звузився до непристойних розмірів.
Але наразі нас цікавить контекст "нафта і Україна". І не тому, що перший гучний скандал у новому уряді пані Тимошенко пов’язаний саме з нафтою (справа міністра юстиції та реекспорту), а тому, що для України як великого імпортера нафти ціна на цей енергоносій не просто важливий показник, а – життєво важливий. Бо річ не лише у грошах, а в залежності від сусідньої держави, з якою Україну пов’язує неприємна схема: імперія – колонія. Отож йдеться про державний суверенітет, про реальну незалежність, зрештою про геополітику. І якщо поєднати її з екологічною ідеєю, пошуком альтернативних джерел енергії, розвитком нового мислення, то отримаємо ту саму Фрідманову зелену геополітику. Сам журналіст – автор ідеї – вважає, що ця ідеологія має спочатку опанувати США. Але він, очевидно, не згадав про Україну, яка чи не найкраще підходить на роль плацдарму для впровадження нової ідеології під умовною назвою "зелена геополітика". Бо навряд чи ще десь у світі так гармонійно поєднується залежність від імпортованої нафти і державна незалежність.
