ційно Олександр Баранівський і головний ветлікар України Петро Вербицький приїхали на Буковину для того, щоби подивитися, як комплексно розвивається тваринництво у нашому краї, і провести нараду з керівниками АПК зі всіх областей держави щодо кооперування переробних підприємств з фермерськими, приватними і колективними господарствами.

На кожного буковинця – по свині

Зрозуміло, об’єктами огляду стали підсобні господарства "Колосу" в Герцаївському районі, птахоферма з вирощування індиків у Мамаївцях, що на Кіцманщині.

Можна зрозуміти, в якому стані перебуває нині аграрна галузь економіки країни, якщо наша область вважається однією з провідних щодо комплексного розвитку тваринництва. Тому й не відчувалося якогось пафосу у виступі заступника голови облдержадміністрації Віталія Усика, який заявив, що нині в області розроблено вісім програм розвитку різних напрямків аграрного сектору. Зокрема, створено асоціацію "Насіння Буковини", відбувається кооперування цукрових заводів із безпосередніми виробниками цієї стратегічної сировини.

– Ми повинні повернутися до традиційного укладу нашого села, – сказав Віталій Усик, – розвитку тваринництва. Не хочу хвалитися, але ми все зробимо для того, щоби через три роки на Буковині було мільйон свиней і не менш 100 висококласних приймальних пунктів молока.

Щодо останнього, то нині в області є лише одне підприємство, яке справді працює за сучасними технологіями, – це "Екосир" у Новоселиці. М’ясокомбінати працюють за старою схемою, сподіваючись, що хтось завозитиме їм сировину. А майбутнє за тими комплексами, де тваринництво починається з поля й закінчується фірмовими магазинами.

Саме на це й звернув увагу міністр. Причому, як заявив О.Баранівський, в Україні є в кого вчитися. Скажімо, в тієї ж фірми "Колос", яка має чималу низку переробних підприємств майже в усіх регіонах країни. Щоби створити один такий

об’єкт, потрібно не менше чотирьох років. Зате тут є все – вирощування зерна, виготовлення комбікормів, тваринницькі ферми, переробка й реалізація продукції, не кажучи вже про племінну справу, зоотехнію й ветеринарне обслуговування. Але, незважаючи на цих піонерів тваринництва, ситуація в сільському господарстві залишається плачевною.

Заробить той,

хто вирощує

– За останні три роки наше тваринництво скоротилося на 2,5 млн голів великої рогатої худоби, на 1 млн корів, вдалося наростити лише виробництво птиці, – заявив О.Баранівський. – Торік населенням України було спожито 1,9 млн тонн м’яса, а виробили 1,5 млн тонн.

За інформацією міністра, у 2004-му нелегальним шляхом до України ввезено понад 600 тис. тонн м’яса із-за кордону. Так, згідно з даними перевірки, лише через митний пункт "Краковець", що у Львівській області, офіційно пройшло 17 відсотків автомашин, які везли м’ясну продукцію. І ще такий факт: перевізники-нелегали на кілограмі м’яса заробляли 4-5 гривень, тоді як вітчизняний виробник – всього 50 копійок. Здавалося би, надійний заслін на кордонах – панацея від тіньового ввезення. Але це не так, бо через це вже нині відчувається брак м’яса на Львівщині, в інших областях. Тому, як сказав міністр, ввозитиметься м’ясо із-за кордону і далі, але за умови зниження митних оплат. І ті, хто торгує імпортним м’ясом, не зароблятимуть більше, ніж вітчизняний виробник. Водночас розроблено низку заходів щодо стимулювання виробництва сільгосппродукції. Насамперед банківські кредити видаватимуться під 17 відсотків, з яких 10 погашатимуться державою. Взяти їх зможе кожен сільгоспвиробник. Видаватимуться кредити в такий термін, щоби виробники могли повертати їх не тоді, коли продукція дешева, а тоді, коли на ній можна заробити. Також передбачається, що щороку в Україні закладатиметься по п’ять комбікормових заводів.

– Щороку ми повинні нарощувати виробництво м’яса – не менш ніж 300 тис. тонн, – вважає Олександр Баранівський. – Треба дійти до кожного хліва, до кожного дядька, який вирощує бичка, і сказати йому, що за досягнення твариною 300 кілограмів він отримає державну дотацію в розмірі 1,3 гривні за кожен кілограм.

– Будьте певні, до мене ніхто з торбою не заходитиме, як практикувалося раніше, – наголосив міністр. – А, значить, і не буде келійного розподілу коштів. Перспектива ж така – виробництво основних видів продукції має відбуватися на великотоварних підприємствах, чого ще нема: нині 76 відсотків її вирощується у підсобних господарствах селян.

Зрозуміло, критика пролунала з уст міністра й на адресу керівництва області, швидше попереднього, ніж нинішнього.

– Невже кожен район спільними зусиллями не міг створити хоча б одну сучасну свиноферму? – сказав він. – Чому стоять порожніми ферми? Коли не можете їх продати фермерам, то подаруйте їх, і тоді буде обопільна вигода! Невже так важко створити в області хоча б один комплекс, який виробляв би 100 тонн м’яса на рік?