Новорічна ніч – дикуном у горах

Навіть якщо на свята у місті дощ, справжній зимовий настрій можна отримати у горах. Так і вчинив кореспондент "МБ", котрий новорічну ніч провів у Виженці – серед смерек і снігу.
Ми щільно запакували "Волгу" пасажирами і тим, що невдовзі повинно було перетворитися на розкішні новорічні страви. Звичайно, не забули, про каструльку із маринованою свининою: погодьтеся, шашлик замість салату олів’є – не найгірша альтернатива. Шлях на нас чекав недовгий, але веселий. Якась година – і видніються гори. Про всяк випадок купуємо у Вижниці ялинку. Пухнаста красуня на місцевому базарчику обійшлася у смішні п’ять гривень, хоча в місті така "тягнула" на всі п’ятдесят. Тут же можна придбати смачнющу домашню ковбасу, хліб із печі та бринзу.
Хату для відпочинку можна знайти і дешеву, і дорогу
Щойно минаєш Вижницю, одразу помічаєш – розвиток так званого зеленого туризму в області на місці не стоїть. Навіть у святковий період можна поселитися у хатинці і платити за це всього по 30 гривень за добу. До ваших послуг буде затишна кімната, меблі, посуд, піч і дрова у сараї, а також зручності на вулиці. Для любителів повного пансіону ціни у приватному секторі теж виявляться невеликими. 125 гривень з людини – і до ваших послуг хата із євроремонтом майже біля підніжжя гори, триразове харчування, супутникова антена, стоянка для авто і сауна, котра буде до послуг клієнтів протягом всього дня. Звісно, господарі більше зрадіють, якщо у вас буде численна компанія. Тоді і пічку не шкода натопити, і сауну "розкочегарити". До речі, сауна у Виженці та Кутах, що неподалік, обійдеться компанії у символічних 40-60 гривень за годину. Якісних саун на цій території є чотири, і всі вони на новорічні свята розписані по годинах, тож треба домовлятися заздалегідь.
Свій прихисток ми знайшли у хаті навпроти бази "Зелені пагорби". На відпочинок туди прибула ціла автоколона, тож на свято у нас були гамірливі сусіди. У другій половині будинку оселилися вінничани, які сюди дісталися випадково і з пригодами. За 20 кілометрів від Вижниці вони не вписалися у поворот і розбили свій спортивний автомобіль. Але ця прикра історія не завадила святові. До опівночі ми не спілкувалися, але після цього стали друзями. Рівно опівночі гори задвигтіли від салютів. Саме вони, шампанське і п’яні гуцули у червоних шапочках Дідів Морозів створили незабутню атмосферу.
Наступного дня нам пощастило ознайомитися з туристичною індустрією Вижниччини. За бажання можна було з вітерцем проїхатися на гринджолах – дерев’яних санях. Замість сидіння під тобою лише настил із запашного сіна. Для особливо допитливих розробляються цілі маршрути, за якими можна створити уявлення про Буковинські Карпати.
На турбазі "Німчич" послуг більшає
На перевал Німчич ми поїхали на своїй "Волжані". Підйом сюди вважається небезпечним, але нам пощастило виїхати, обійшовши кілька "Жигулів" і джипів.
За один рік турбаза "Німчич" виросла. Першого січня відкрили ресторан, діє готель неподалік від лижних підйомників. За українськими традиціями – будівлі з дерева. Меню у ресторані дуже різноманітне. Однак варто обирати суто буковинські страви. Тут вони особливо смачні. Наприклад, бануш зі шкварками коштує 12 гривень, а з бринзою – 7.
Найцікавіша розвага на перевалі – катання на лижах і санчатах. Останнє – найдешевша форма відпочинку. Всього 5 гривень. Головне встигати вчасно гальмувати і триматися на трамплінах, тому що відбити собі будь-який із органів дуже легко. Можна влаштувати справжні перегони, але й тут не варто забувати про безпечний фініш – унизу зазвичай стоять припарковані авто.
Зрештою, "дикий" відпочинок у вижницьких Карпатах коштував нам 250 гривень.