Зима минає, а в енергетичній сфері України як не було ладу, так і немає. Для населення це добре, бо наведення порядку означало б неодмінне підвищення тарифів на газ, тепло і електрику та безкомпромісне відімкнення боржників. А так, хтось платить, хтось ні, постачальники погрожують когось відключити, але не відключають, а тим часом починає гріти сонце, і енергетичні проблеми заступають інші. На державному рівні в енергетичній стратегії теж панує повний канонічний якосьвонобуддизм (вчення, формалізоване Віктором Морозовим як найадекватніший український світогляд, бере своє походження від сакральної фрази "якось воно буде", до речі, першим гуру якосьвонобуддизму в незалежній Україні можна вважати Івана Плюща).
Державну енергетичну стратегію на останньому засіданні РНБО України вирішено оприлюднити через 10 днів. Що буде з енергетичною стратегією побачимо, а поки що те, що ми вже бачимо, – це виявлення, м’яко кажучи, негармонійності між прем’єр-міністром і президентом. Віктор Ющенко назвав чутки про розбіжності між ним і прем’єр-міністром провокацією, а Юлія Тимошенко заявила, що не дозволить зруйнувати монолітність демократичної команди. Але ж ми з вами знаємо, що чим голосніші запевнення у дружбі й любові, тим більше загроз над ними нависають. Що би вони не говорили, а лінії розбіжностей пролягли вже в кількох зонах.
Енергетика. Юлія Тимошенко заявила, що РНБО вирішила відмовитися від послуг газового посередника "Рос-УкрЕнерго". А Віктор Ющенко сказав, що Україна отримує найдешевший газ у Європі і це головне, а хто і як його постачає – не має жодного значення.
Приватизація. Прем’єр-міністр виступає за приватизацію серед іншого і шести обленерго зі шляхетною метою – поповнити бюджет. Президент підозрює, що обленерго продадуть за потрібне голосування в парламенті.
Виплата заощаджень. Коли виплати такі, як є, не надто великі, але все ж розпочалися, президентська сторона знайшла тут предмет для критики (все не так) і напосілася на голову правління "Ощадбанку" А. Гулея. Прем’єр банкіра захищає.
Житлове питання. Розрекламована президентська схема створення дешевого житла відома: держава дає третину коштів, місцева влада – безкоштовну земельну ділянку, решта – самі. Пані Тимошенко пропонує ще простішу схему – кредити на десятки років під смішних 4-6% на рік. Смішно з обох.
Отож що би вони не говорили, а лінії розбіжностей, що з часом можуть перетворитися у бездонні тріщини, вже помітно неозброєним оком.
Зрештою над всіма цими виявами дружби, любові й гармонії (все в лапках) нависає тінь неминучих президентських виборів. Юлія Тимошенко, за її словами, в них участі брати не буде…якщо. Далі йде перелік умов, виконати які президентська сторона навряд чи зможе. Тож усе стає все ясніше і ясніше.