«Якщо я не піду туди, то вороги можуть прийти сюди»: що відомо про загиблого Героя Віктора Атаманюка

Він на все мав свою думку, тверді переконання, хоч був тихим та скромним. Любив рідну землю, мріяв, щоб Україна розвивалася в демократичному руслі – процвітала як вільна, незалежна, суверенна держава. Тому і пішов воювати з ворогом.

Про долю загиблого воїна з Буковини Віктора Атаманюка розповідається на фейсбук-сторінці "Незабутні: Буковина пам'ятає".



Народився Віктор Атаманюк 5 вересня 1975 року в селі Іванівці Кельменецького (нині Дністровського) району Чернівецької області. Закінчивши в 1993 році місцеву середню школу, пішов працювати. Після смерті батька став помічником і опорою для матері, а для молодшої сестрички Людмили – наставником і порадником. Друзі та однокласники згадують Віктора як дуже скромну, виважену та врівноважену людину. Надзвичайно працелюбний, відповідальний, спокійний, позитивний, він мав чітке уявлення та тверді переконання, якою має бути Україна.
Коли почалося повномасштабне рашистське вторгнення, Віктор Атаманюк не намагався уникнути мобілізації, хоча мав захворювання хребта та переніс складну операцію. Він твердо сказав: "Якщо я не піду туди, то вороги можуть прийти сюди".

Був мобілізований до лав Збройних сил України одним із перших, 26 лютого 2022 року. Служив командиром бойової машини, командиром відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини А4007. Був поранений, отримав невелику відпустку, після якої знову повернувся у пекло – під Бахмут Донецької області. Перед від’їздом відвідав усіх рідних, ніби прощався з ними. Матері і сестричці сказав, що не може залишити побратимів і вважає своїм обов’язком продовжити нищити ненависного ворога та захищати рідну землю.

Згідно з наказом № 111 від 06.06.2022 року, Віктор Атаманюк був нагороджений Всеукраїнською громадською організацією "Спілка ветеранів та працівників силових структур України "Звитяга" медаллю "Захисникам Вітчизни".

Загинув головний сержант Віктор Атаманюк 5 лютого 2023 року внаслідок мінометного обстрілу біля населеного пункту Красногорівка Покровського району Донецької області. Похований у рідному селі Іванівці на Кельменеччині. У нього залишились мати Марія та сестра Людмила, які тяжко пережили втрату сина і брата.

23 травня 2023 року на фасаді Івановецького ліцею встановлено меморіальні дошки пам’яті загиблих героїв-іванівчан, серед яких і Віктор Атаманюк.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram