21 березня 2022 року, виконуючи свої військові обов’язки, полковник Василь Телегуз загинув на околиці села Снігурівка Миколаївської області під час ворожого обстрілу.
Про це йдеться на фейсбук-сторінці "Незабутні: Буковина пам'ятає".
Читайте також: Грав у футбол та отримував нагороди, як кращий гравець: що відомо про загиблого Героя Петра Іванчука
Василь Іванович Телегуз народився 1 січня 1964 року в селі Старий Вовчинець Глибоцького району (нині Чернівецького, Кам’янецької сільської громади) у працьовитій селянській родині. У 1981 році, після закінчення Старововчинецької середньої школи, став студентом Хотинського сільськогосподарського технікуму, щоб згодом продовжити працювати на землі. Та склалося зовсім інакше. З червня по листопад 1982 року він проходив військову службу в учбовому батальйоні зв’язку військової частини 6677, а вже з листопада 1982 року по липень 1983 року служив у військовій частині у Горькому. Оскільки серйозно зацікавився військовою справою, то в 1983 році вступив до Омського вищого танкового інженерного училища, яке закінчив в 1988 році та розпочав кар’єру професійного військового.
З 1988 року по 1991 рік Василь Телегуз проходив службу в групі радянських військ в Німецькій демократичній республіці. У 1992 році він був направлений для проходження служби на посаді заступника командира ремонтної роти 201 танкового полку 66 механізованої дивізії 38 армійського полку Західного оперативного командування. В 1995 році призначений на посаду заступника командира з озброєння, начальником технічної частини 70 ОРВ батальйону 66 механізованої дивізії 38 армійського корпусу Прикарпатського військового округу. З 2001 року призначений заступником командира механізованого батальйону з матеріально-технічного забезпечення в 300-й Гвардійський механізований полк Західного оперативного командування. 8 вересня 2005 року Василь Телегуз був звільнений в запас з військової служби. Проживав з родиною в місті Сторожинець Чернівецької області.
Коли почалися військові дії на Сході України, як досвідчений офіцер був мобілізований 5 серпня 2015 року і до 31 жовтня 2016 року проходив військову службу в оперативному командуванні "Схід". Професія військового ніяк не відпускала. Далі продовжував служити з 9 серпня 2017 року по 1 жовтня 2021 року в оперативному командуванні "Південь" та був звільнений за станом здоров`я. Проте навіть проблеми зі здоров’ям не змогли зупинити Василя Телегуза, адже його великий військовий досвід, ґрунтовні знання та висока професійність дуже були потрібні у зв`язку з російським повномасштабним вторгненням, тому з 1 березня 2022 року він продовжив службу в ЗСУ на посаді начальника відділу забезпечення та експлуатації наземних систем озброєння та логістики оперативного командування "Південь". У березні 2022 року Василю Телегузу було присвоєно звання полковника Збройних Сил України.
21 березня 2022 року, виконуючи свої військові обов’язки, полковник Василь Телегуз загинув на околиці села Снігурівка Миколаївської області під час ворожого обстрілу.
Після прощання з офіцерами 14 квітня 2022 року в Будинку офіцерів (м. Одеса) та 15 квітня в приміщенні Юності Підгір'я в місті Сторожинець, похований 15 квітня 2022 року з урочистими військовими почестями в рідному селі Старий Вовчинець на Глибоччині.
19 травня 2022 року Указом Президента України №349/2022 "за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" був посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Василь Телегуз був не тільки людиною, для якої військова справа зайняла вагоме місце в житті, а й дуже доброю та щирою. Він завжди намагався допомогти ділом чи порадою. Сусіди, колеги, підлеглі, знайомі згадували про нього, як надзвичайно розважливого, ґрунтовного та досвідченого. Родина втратила люблячого чоловіка, батька, дідуся та брата. Вони завжди пишатимуться прикладом Василя Івановича, як справжнього чоловіка – вимогливого, суворого, мудрого, сміливого, сильного та міцного духом, який віддав життя за українську землю та щасливе майбутнє свого улюбленого внука Михайлика. Онук, який дуже засмучений згадує, за словами бабусі, дуже тепло про дідуся: "…коли я виросту куплю ракету, щоб полетіти до діда на небо і побачитися з ним". Родина та діти згадують: "Наш тато — ГЕРОЙ! Ще з 2015 року він виконував свій військовий обов`язок, захищаючи нас від ворога. Наприкінці 2021 року звільнився за станом здоров`я, але коли відбулося повномасштабне вторгнення не зміг залишитися осторонь. Ми його любимо, пишаємося та дуже сумуємо. Найбільше хочу, щоб тато зараз взяв мене за руку…В нашому серці та пам’яті він назавжди!".
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
